Олександр Сугоняко
> Актуальне > ЩО ВИЛУПИЛОСЯ З «ЯЙЦЯ» ПРОФЕСОРА?

Матеріали

ЩО ВИЛУПИЛОСЯ З «ЯЙЦЯ» ПРОФЕСОРА?

Версія для друку

Це мій відгук на статтю проф. Станіслава Кульчицького, опубліковану в журналі Український тиждень № 12 [540] 23-29.03.2018 р.

Електронна версія статті доступна на сторінці публікації (Український тиждень № 12 [540] від 22 березня) також розміщую її фотокопію тут.


В «Українському тижні», №12, за 23-29.03.2018, надрукована стаття проф. Станіслава Кульчицького «Яке пташеня вилупилося з радянського яйця», з підзаголовком «Як Україна долає спадщину УРСР». Не можу погодитися, м’яко кажучи, з паном професором в змішанні ним  праведного і грішного в новітній українській історії.

  1. «РАДЯНСЬКЕ ЯЙЦЕ? МЕТАСТАЗИ? Якщо приймати мову метафор професора С. Кульчицького, то я не погоджуюсь з тим, що УРСР це яйце, з якого щось має вилупитися. Точніше назвати УРСР метастазами раку в українському тілі. Метастазами ракової пухлини людства, яка звалася СССР.  

Яйце як метафора викривлює суть явища, тому що яйце є живим, сутнісно єдиним об’єктом природи. Воно має в самому собі зародок і необхідні речовини для його розвитку і народження в світ особини, наперед заданої. А раковий метастаз заноситься ззовні, з первинного вогнища цієї хвороби в здоровий орган через систему його зв’язків з тілом. Так ось, такі метастази було занесено в тіло України (і інших народів) з червоної Москви (первинного вогнища хвороби), через насильницькі нав’язані українському суспільству ідейні, політичні, економічні зв’язки, через радикальне послаблення здатності народу боротися з хворобою шляхом  терору, голодомору, духовного і морального його ослаблення.

  1. «СПАДЩИНА УРСР» ЧИ СПАДЩИНА ОКУПАЦІЇ? Тіло і пухлина не є сутнісно єдиним об’єктом, навпаки, – це антагоністи. УРСР не була природнім породженням українського народу, як його суспільно-політична форма. Тому є помилкою говорити  про «спадщину УРСР» і її долання.  Москва визначала не лише стратегію, плани для УРСР, але й призначала їх виконавців. Тому долати нам доводиться спадщину СССР, а не маріонеткової УРСР і то є спадщина окупації ним нашого краю, а її формою була УРСР. Треба ясно розуміти, яку спадщину ми долаємо, пане професоре.

Проф. Кульчицький, загнавши під шкаралупу свого «радянського яйця» весь український народ  і метастази смертельної комуністичної хвороби,  зробив бовтуна, з якого може народитися лише купа смердючого гною.  Що ви, пане професоре, пхаєте в своє «радянське яйце і Українців, які мали імунітет до цієї комуністичної зарази, боролися з її центральним вогнищем до загину? Куди ви пхаєте Василя Стуса, який живий, і який творить іншу Україну, хлопців з УПА, мертвих і живих таких як Мирослав Симчич? Тих мільйонів українців, які знали, що комуно-москалі – окупанти... Не виходить у вас! Такі Українці утворили інший, сутнісно український геном, з якого і постає тепер справжня Україна.     

  1. ЗАТУЛІН і КУЛЬЧИЦЬКИЙ: ТО ЩО ВИЛУПИЛОСЯ? Український народ в УРСР жив (виживав) своїм життям, хоч уражений комуністичною хворобою. Він і хвороба не складають сутнісної єдності, стулення їх в «яйце» як цілісності є хибною думкою, як і те що з такого «яйця» може вилупитися щось цілісно-одне. Тому Затулін з цього «яйця» виводить «добре організовану бандерівщину», а професор – «революцію розпаду». І гниття «метастази» («революція розпаду»), і Самостійна Українська Держава («добре організована бандерівщина») в зародку були присутніми в 1989-1991 роках. Але це два початки різних подій: українського життя і розкладання радянських метастаз. Це різні зародки різних подій, яких професор не розрізняє.
  2. КАТ, ЖЕРТВА… І ВСЕ? Пан Кульчицький побачив «унікальність» в тому, що в СССР не знайшлося «альтернативних політичних та економічних сил»! Яка альтернатива могла виникнути після більше ніж півстолітнього кривавого терору і винищення людей?.. Але не помітив унікальності в народженні руху шістдесятників, головної духовно-суспільної події в Україні після смерті Сталіна. Події, яка змогла передати наступним поколінням українців дух свободи попередників і запустити процес новітнього повстання української нації. Не помітив творців нації. А виявляється, що окрім українських жертв, що прийняли комунізм і їхніх московських катів, що їх до того примусили, є ще творці справжньої, позачасової України. Професор цього не знав, чи це ознаки оманливості його погляду   на нашу  історію.
  3. «РЕВОЛЮЦІЯ РОЗПАДУ» шкарлупи. Революцію 1989-1991 років професор називає «революцією розпаду». Проте розпад структур СССР не був сутністю того часу для України! Якщо використовувати слово революція до того часу, то це була революція духовно-інтелектуального запліднення України, зародження і становлення її справжньої новітньої еліти, яка на кореню винищувалася совєтами в попередні десятиліття. Назвати той час «революцією розпаду» все одно, що назвати вилуплення курча «революцією розпаду шкарлупи». Я був  учасником тих подій на обласному і національному рівнях і скажу, що проф. Кульчицький таким «науковим» визначенням того періоду  викидає з нього те, з чого постали Майдани, як прояв потягу українського суспільства  до іншого, не  совково-мамонного, а гідного життя. Він викинув з життя процес  витискання «совєтскова чєловєка» і народження українця, вмирання совка, раба і народження вільного громадянина в кожному з нас. Викинув з водою і дитя.
  4. ВЧЕНА КАЛАМУТЬ І ПРАВДИ СИЛА. Звалити до купи роль олігархів, «суверен-комуністів» і націонал-демократів у творенні Самостійної Української Держави, то замулити суть не лише цих 1989-1991 років.

У  ці роки  у нас не було «суверен-комуністів», у нас були «комуністи-антиєльцинці», а це не одне й теж.  Суверен-комуніст для України це те саме, що гарячий лід.  Про олігархів можна починати говорити мабуть лише після 1995 року. Націонал-демократів, як єдності теж не було. В соціально-політичній сфері переплелися: секретар КПУ з поетами, генерал КГБ з жертвами КГБ, ліві з правими, а всі – з сексотами. Наступне змикання влади і грошей змінювало характер метастаз з комуністичних на мамонні, утворюючи владно-мамонного мутанта – олігархічну систему правління, яка   виштовхувала  з влади людей, які служили українському народові.  Над народом запанував цей мутант, інородне утворення.

 Саме ця духовно-інтелектуально-політична закаламученість і невизначеність є основною причиною суттєвого ослаблення українського суспільства і неймовірного розростання  в ньому «ракової пухлини» в  останні роки. Ця закаламученість  є і однією з основних форм гібридної війни проти Україні. Її суть – поширення омани, а в середовищі густої брехні буття українського суспільства неможливе. Нам потрібна ясність правди і її сила.

 Влада сьогодні в руках «ракової пухлини». Її представники у владі «керують» розпадом країни задля дурних минущих  інтересах олігархів,  їхньої обслуги і   закордонних повелителів. І західних і східних. Проросійська форма олігархату, здавала країну Росії,  «проевропейська» – глобальному капіталу за їхній дозвіл грабувати країну.  Своїми реанімаційними реформами остання влада  прискорено виганяє здорові клітини з українського суспільства в сусідні країни, або в кращий світ, руйнуючи  українську економіку і фінанси під час війни з окупантом… 

  1. ТРЕБА УНИКАТИ ВНУТРІШНІХ КОНФЛІКТІВ?

При цьому  вчений муж вважає, що такий «вектор розвитку позитивний», що Україну «слід розглядати вже як суб’єкт, а не об’єкт  історичного процесу» і що у «майбутнє треба дивитися з оптимізмом»…

З «яйця» професора вилупилося апологетика розпаду і колупання в його гидотних залишках. Пульс українського буття  заглушає йому какофонія «реформ» в «європейському значенні слова», які супроводжують розпад.

 Ця стаття показує наскільки  потрібні сьогодні Україні наукові  знання про її стан, його причини   і шлях  розвороту  українського суспільства до життя. Для цього Україна потрібує чесного, мужнього  мислення і духу, який був на Майдані гідності і в серцях наших Героїв. Потрібує цього від вченого і громадянина.


Мій Facebook

Останні новини

Книги О.Сугоняка