Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/admin/web/sugonyako.info/public_html/engine/modules/show.full.php on line 308 Олександр Сугоняко. Персональний сайт > Версія для друку > Шум «виборів» і справжність життя
Главная > Актуальне > Шум «виборів» і справжність життя

Шум «виборів» і справжність життя


02.02.2019

 Для тих, хто зберіг здатність думати не про «вибори без вибору»  даю на обдумування такі тези, які стосуються життя нашого краю:

1. Перманентна війна РФ з Україною, з одного боку, і Зовнішній кредитний зашморг, з другого, як інструменти зовнішнього управління Україною, направлені на її ліквідацію, як незалежної держави.

2. Без різкого підняття економічної сили країни не звільнитися нам від зовнішньої військової агресії РФ і зовнішнього кредитного зашморгу МВФ.

3. Без вирішення політичного завдання – приходу до влади моральної української політичної сили, не підняти економіку.

4. Без отримання перемоги на духовному фронті  неможливо отримати політичну і економічну перемоги, а отже звільнитися від пазурів зовнішнього управління країною. Це головне.

5. З наявних реальних політичних сил немає жодної, яка не була б під  тим чи іншим зовнішнім впливом, мала б необхідний для пробудження країни рівень ДОВІРИ суспільства,  була б здатна здійснити духовну революцію і на її основі змінити політичну владу, далі запустити процес господарського відродження країни, і далі – звільнити її від зовнішнього  керівництва.

6. На  порядку денному українського суспільства стоїть творення моральної суспільно-політичної сили  на основі організації громадян-добро-діїв, як альтернативи організації зло-діїв. І творити її в процесі роботи на досягнення практичних духовно-інтелектуальних, політичних,  господарських і визвольних цілей на різних щаблях і в різних сферах суспільного буття. Псевдо вибори не наша гра. Але використати їх можна.

Для тих, хто прагне розібратися в духовно-інтелектуальних аспектах виборів без вибору в Україні надаю як матеріал для роздумів свої міркування з   приводу стану суспільства, його причин, які були написані в останні п’ять місяців і розміщувалися на фб https://www.facebook.com/o.suhoniako

 

Загальне бачення становлення на шлях виходу з історичного глухого кута історії, висловлене в моєму посланні, дивись тут  https://sugonyako.info/actual/389-dobrodyam-gromadyanam-v-ukrayin-suschim.html

 

 

Українець – ресурс постання УКРАЇНИ

  1. 4 вересня 2018 р.

                                  Перший в Небесній Сотні       

У минулу ніч з 3 на 4 вересня, 33 роки тому, у карцері московського концтабору, під час «сухого» голодування загинув Василь Стус…

Слово «загинув» земне геть і тут не на місці. Він проломив стіну комуно-матеріального животіння у вічність. Собою. Вернув нам, українцям, повноту життя. Відкрив його нам тим, що народився перед образом смерті. Перед Вічністю. Постав живим.«Народе мій до тебе я ще верну / І в смерті обернуся у життя…» Відкрив нам інший вимір життя. Духовний, який більш реальний ніж матеріальний, який був обрізаний кривавою октябрьскою революцією. Своїм життям вернув нам вищу реальність, яку винищували з свідомості і життя людини і суспільства його і наші вороженьки…

Вічність тут. Серед живих. Через живих з нашого роду у вічності. Тут йде війна за Україну. Позачасову і позапросторову. Москва-омана і Мамона не вороженьки, – вороги. На таку війну без Бога не ходять.

Стус переміг в духовному герці і тим страшний ворогам і вороженькам, нащадки яких у ВРУ не проголосували за відзначення його 80-річчя…

Його мужнє, гідне життя красиве і тим належить вічності. Його поезія і філософія справжні, правдиві як його життя і тим дають силу протистояти брехні і мамоні тут і тепер.

«І тільки Україна, ставши тінню, ще творить всесвіт з вікових руїн.»

 

 Світлина від Олександра Сугоняка.

Дякуємо Тобі, Василю, що Ти був, є і будеш…

 

 

2. 10 вересня 2018 р.

                     Життя в суспільстві маразму

Ми з вами, друзі, живемо в ситуації суспільного маразму, в зомбі ситуації. Це людська ситуація, яка не є людською. Люди живуть і діють не як люди, а як ті що згубили себе, як живі мерці, зомбі. Характерною рисою зомбі ситуації є неможливість здійснення мислительної і моральної оцінки, моральної дії чи акту розуміння, бо наша суспільна ситуація виключає їх, вони тут недоречні, зайві, даремні. Суспільство їх гасить тим що не помічає, бо воно не створило необхідних органів реагування, а тому мораль і розум, як ресурси, не можуть бути задіяні Україною.

Спроби доводити абсурдність дій керівників державних органів, їх аморальність не мають сили суспільного впливу. Добиватися правди в зомбі ситуації смішно. Включення ж людини в маразматичну ситуацію означає втрату нею себе, смерть при житті, що і представляють зомбі.

Разом з цим, це ситуація випробування суспільства і людини на МЕЖІ. Власне тому це і ЛЮДСЬКА СИТУАЦІЯ, бо в ній можна почути тихий голос Вісті, або со-Вісті: «Ти людина»? Можна і не почути. Радикальність же її в тому, що середини тут нема... Ти народився на МЕЖІ перед символом смерті - і тоді ти Людина. Ти не народився – і тоді… не народився. Тебе немає, хоч ти є. Ти не відбувся в цьому житті. Твій цикл мертвонароджень триває. Така ось альтернатива...

3.  21 вересня 2018 р.

                             Ворог і вороженьки

В Українців, тут на землі, є ворожєньки. Є і один ворог, він же ворог роду людського, що діє і тут і в іншій реальності. Його ім’я Неправдомовець, Спокусник, Диявол... З ним можна справитися, якщо ти з Богом. І тоді у Українців тут на землі не вороги, а вороженьки і саме це слово говорить про духовну перевагу над ними. Якщо ні, тобто війна з ворогом програна, тоді - війна в цій земній реальності вже з ворогами, а не вороженьками, війна за матеріальні інтереси, на основі земних ресурсів: грошей, зброї, армії, економічної сили і… наперед програна. Бо справжня Українська душа не живе лише в цій, земній реальності вона укорінена в вищу, метафізичну, вічну реальність, якій належать такі об’єкти як істина, правда, краса, справедливість; людські чесноти: мужність, честь, гідність, вірність Батьківщині, другу, дружині... А також такі позачасові і позапросторові події як акт розуміння істин вищого розуму, моральна дія, моральна оцінка... Таким чином, якщо в духовно-інтелектуальній реальності, не просторово-часовій ти виграв духовну війну з ворогом, то у протистоянні з вороженьками тебе не можна перемогти, бо духовно ти вже ПЕРЕМОЖЕЦЬ. Чого і бажаю панові Стеценку.

В цих словах української мови: вороги, вороженьки відображаються обидві реальності: тутешня і вища, в яких наша мова гармонійно живе. Не знаю в якій ще мові є таке, позбавлене ненависті слово, яке називає того, хто з тобою веде війну – вороженьком. 

(репліка на пост Святослава Стеценка "Сувора проповідь від доброго пастиря".)

 

4. 26 вересня 2018 р.

                           Вибори і моральна відповідальність   

Український люд в масі своїй уловлює масштаб суспільно-національної катастрофи. Проте він належно не осмислив її з тої причини, що в суспільстві не діє орган, здатний виконати цю мислительну роботу і донести її суспільству. Я назвав би його – духовно-інтелектуальний провід, або добродійна творча меншина. Українці розуміють, що відповідальність за руйнацію економіко-грошових, суспільно-державних інституцій і структур в Україні лежить на тих, хто при владі. Разом з тим, вони відчувають і свою вину за зруйнування основ суспільного життя, бо самі ту владу обирали.

Про це декілька думок.

Очевидно, що вина за руйнацію і розбрат в країні лежить не лише на вищих владних чиновниках, зовнішніх центрах темного впливу на країну, але й на електораті, що таку владу формував собі на виборах. «Вибираючи» «президентів», «народних депутатів» виборець голосував за тих, які потім робили йому «покращення життя вже сьогодні». Один обіцяв за 20 років ввести країну в двадцятку розвинутих країн. Другий, перед виборами 2014 року обіцяв, що при ньому курс не буде більшим 10-ти гривень за $... За десять останніх років таких голосувань виборець став біднішим в 6-8 раз. Над цим і «вона працювала», і евроінтегративна ВРУ, яка штампувала «каоліційні закони» про руйнівні «рехворми», і працював "проевропейський" кабмін азарова-яценюка-гройсмана, які так «покращили» життя, що за цей період українців в Україні стало мінімум на 4 мільйони душ менше… Але тут не про опис цього жаху, а про духовно-інтелектуальну причину запустіння країни. Тема не проста. Базова.

Головним в темі відповідальності виборців за стан країни є те, що вони віддали владу таким політикам, які не чисті на руку, не чесні в слові, віддали людям з психологією зло-чинців. Виборець, голосуючи за таких кандидатів у президенти, чи депутати, чи за партії,  демонстрував свою єдність з ними в ЧОМУСЬ важливому. В чому?

Знаючи про схильність політиків до зло-дійства і брехні виборець шукав і знаходив собі виправдання: «Всі крадуть і брешуть!». Мимоволі він і себе відносив до цих «всіх», але в думках – ні-ні. Вибираючи «менше зло» він, в суцільній моральній темряві, що огорнула країну, пограбований і оббреханий обранцями, волав виправдовуючи себе: «Ну крадіть, але ж не стільки!»; «Брешіть, але ж не так зухвало!» не розуміючи ЩО робить. А він відкидав вироблені за тисячоліття філософами моральні максими, «відміняв» озвучені пророками Божі заповіді, перекреслював тисячолітні спроби людства утвердити етичний світогляд, як засіб співжиття людей і людства. Своєю інтелектуальною і духовною темрявою він кидав себе і країну в біду, в руйнацію. Вели ж його за собою цією дорогою "політичні лідери" з такими ж проблемами в розумінні моралі.(Далі, дасть Бог, продовжимо)

 

5. 27 вересня 2018 р. •

Продовжую, як обіцяв: Такий виборець приймав факти зло-дійства, брехні, що відбувалися в суспільстві, як невідворотну і "вічну" даність, яка не викликала у його серці і розумі РАДИКАЛЬНОГО відторгнення. В дзеркалі абсурду він шукав і знаходив «вищий смисл» та виправдання свого зло-вибору: «Мушу вибирати з того що є, щоб не було гірше…». При тому він не уподібнював себе з цією аморальною даністю, умудряючись виокремити себе, якимось абсурдно-суперечливим сальто-мортале, з цієї мерзоти морального запустіння, залишаючись, разом з тим, в ній своїм голосуванням.

Голосуванням він узаконював моральне виродження суспільства і приймав ситуацію абсурду як своє середовище. Альтернативи знаходилися поза його свідомістю. Виборчий бюлетень з його голосом ставав ЗНАКОМ його приналежності до цього примарного існування і… ЗНАКОМ легітимації цього облудного життя в очах обраної ним «влади».

Виборець зла не здатний зрозуміти і схарактеризувати негідні вчинки його обранців як АБСОЛЮТНЕ ЗЛО тому, що ці вчинки і йому притаманні. Він впустив їх в свою душу, в своє існування, але як…«дрібне зло», трошки ж можна і красти, і брехати. На РАДИКАЛЬНЕ засудження зло-дії в інших він не готовий, бо воно вимагає такого, а той більшого засудження її в собі, а це дуже складно, бо треба наводити лад у власній душі, себе змінювати, перероблювати. На це потрібні не аби які сили. (Далі, дасть Бог, продовжимо)

  

6. 28 вересня 2018 р.  

 Вибори в справжній системі моральних координат (продовження)

Виборець лиха не здатний зрозуміти і схарактеризувати негідні вчинки його обранців як АБСОЛЮТНЕ ЗЛО, тому що ці вчинки і йому притаманні. Він впустив їх в свою душу, в своє існування, але як…«дрібне зло», трошки ж можна і красти, і брехати. На РАДИКАЛЬНЕ засудження зло-дії в інших він не готовий, бо воно вимагає ще більшого засудження її в собі, а це дуже складно – себе змінювати, перероблювати. Дуже. На це потрібні сили.

Допустивши «відміну» Божих заповідей і принципів мудрості щодо злодійства і брехні виборець зла відгородився непробивним парканом від правди і добродійства (Таким же парканом відгородилися від нього його обранці депутати, президенти, тільки матеріальним.) Ця «відміна» виявляє, що в його душі ДОБРО і ПРАВДА не були укорінені, не мали місця, він їх не відав. І такі об’єкти вищої реальності як честь, гідність, справедливість також не укорінені були в його свідомості. Не знав їх, – не знав і ЗЛА в собі, як смертельної загрози йому, іншим, суспільству. Не було мудрості і волі розрізняти добро і зло не тільки в нього, йому простимо він не філософ, не мудрець, не священик… Не було й у… національного проводу. Ось де корінь лиха України.

До тих пір, допоки суспільство не знає, що крадіжка і брехня є АБСОЛЮТНИМ ЗЛОМ, бідою для нього, до тих пір йому буде невідомим і ДОБРО. «Офіційне» зомбі-суспільство не знає цього, а інакше, українсько-майданно-волонтерське – відає. Це доведено його добро-дією. Його посланці на Майдані, на війні подужали вийти із зомбі-задзеркалля. Вони сказали, що думали: «Добро, правда, гідність – є в нас і є в нашій, інакшій Україні». Не словом сказали. Це не важко, сказати язиком. Сказали ВЧИНКОМ, поєднавши в ньому свою мисль і слово. Потужна, вселенського масштабу подія, яка знесла негідного керівника держави, який, як здавалося тутешнім занепадникам, буде десятиліття, ще й синам передасть владу. І в цю історичну мить Україна і людство побачили світло справжнього людського проявлення. Так народилася цілісна Людина. Українець. Справжній. Так  означився в Україні Полюс добра.

Розстроєна, розпорошена, примарна людина-зомбі була знічена проблиском ТАКОЇ, не її, УКРАЇНИ. Шокована, злякана була негідна «опозиція» негідної влади регіоналів, адже в їхній зло-дійсько брехливій країні такі чесноти не повинні бути, вони вкрай небезпечні для неї. Ось і оманні білборди з’явилися: «Я … ім’ярек… українець(нка)». А як пригасло світло справжньої України, то почалося оббріхування, спотворення,  умалення Майдану, його Героїв, воїнів і волонтерів офіційною зомбі-владою і її обслуги. Це вже їхня війна проти людської гідності і жертовності в ім’я спільного добра.

Нещасний зло-виборець «живиться», ні – смертиться вже без малого тридцять років, наслідками управління країною ним обраними носіями злодійства, брехні і інших пороків, не розуміючи і не констатуючи для себе того очевидного факту, що у нього самого є корінь зла, що в духовному вимірі він ОДНЕ з його обранцями. В нерозумінні цього – БІДА і вина ЕЛЕКТОРАТУ. В НЕЗНАННІ. АЛЕ БІЛЬША ВИНА І БІДА ТИХ, ХТО ПРИЗВАНИЙ ЦЕ ПОЯСНИТИ, ПОКАЗАТИ СУСПІЛЬСТВУ. НЕ ПОЯСНИЛИ. Пора.

І будеш ти, українцю, існувати в цій духовній суспільній гидоті доти, допоки до тебе не дійде, що таке існування і не існування зовсім, а смерть твоя вже при житті. І країни. Не взнаєш цього – не визволишся з полону безсилля і не очистися від мерзоти в собі і поза собою. Взнаєш, зміниш свою свідомість з Божою допомогою – почнеш вичавлювати з себе зло і не пускати його в себе. І тільки тоді твої духовні очі побачать ДОБРО, яке недалечко. А серце – отримає здатність і волю обирати ЙОГО на твоє, родини, країни щастя. І вороженьки почнуть гинути, як роса на сонці. І ніяк інакше. А до того, обираючи зло, ти зомбі, органічна частина бридкого суспільства на чолі з кращими з кращих у злі, тобою обраними.

Це гидотне середовище несе тебе до чергових «виборів». І інакших твоїх співгромадян, на кому не лежить відповідальність за твій вибір зла для країни, теж несе. Що і як робити тобі? Відповідаю в світлі Майдану: керуйся таким ПРИНЦИПОМ: ЧЕСНО думай і до кінця додумуй, ЧЕСНО говори і ЧЕСНО дій. Розберись з тим,  хто з кандидатів бреше і краде, і за тих не голосуй. Шукай гідних, чесних, достойних, незалежних від ВСЯКИХ зовнішніх центрів впливу на країну. Брехливих тв каналів не дивись, таких же газет не читай. Шукай правду. Шукай гідних людей і з такими спілкуйся.

Що робити тим виборцям, які свідомо, з відання не вибирали "менше зло"? Позицію цих Громадян і Українців вважаю сильною, правильною, відповідальною, такою що дає надію і потребує перетворення в позитивну суспільну подію. Пошуку відповіді на питання: Як це зробити допомагає і вище означений ПРИНЦИП.

 

7. 4 жовтня 2018 р.

                   Уроки історії і подолання безсилля

Для багатьох українців, існування яких матеріально забезпечено (не має значення чи на мінімумі, чи на максимумі) – його рівень для них недостатній. Комусь не вистачає для щастя грошей на віллу у Лондоні, комусь на відпочинок на Багамських островах, комусь на освіту дітей за кордоном, комусь на айфон, комусь на коханку, когось «жаба давить» бо у сусіда є, а у нього нема… А у багатьох на хліб не вистачає... Всі разом і кожний швидко, на очах бідніють, крім тих, хто краде у держави, суспільства, людей. Суспільство переходить межу, за якою його не малій частині загрожує фізична смерть. Їй передує смерть духовна. Людини. Народу. Тож про життя з мертвою і живою душею.

Невгамований потяг земних бажань в людських душах осів густим мороком на українській землі. Моральним. Він ув’язнив людські душі поцейбічним примарним світом, в якому вони існують поза добром і злом, як зомбі, накликаючи катастрофу. Голосуючі мертві душі. Над суспільством і кожним українцем нависла реальна загроза життю. Не могло бути інакше.

Ні людина, ні народ не можуть бути вільними не признаючи свободу, гідність цінностями, які, в борні за них, зобов’язують приймати відповідальність і ризик смерті. Україна залишилася невільницею Москви в ХХ столітті. Не спромоглася на самостійність буття. Прийняла комуністичний маразм, «братську любов» муравйових, кагановичів, постишєвих, а раніше меншикових (потім забула). Плата за здрібніння сердець – десятки мільйонів людських життів…

Не може народ бути вільним не знаючи своєї історії і не засвоюючи її уроки. Сьогоднішнє прийняття постсовкового суспільного абсурду мільйонами українців, їхнє існування в ньому в якості безсилої плоті, позбавленої духу, вказує на те, що уроки ХХ століття ними не засвоєні. Вони не винесли для себе особистісних висновків з жахливих подій ХХ століття: з «революції», з боротьби із поміщиками, кулаками, середняками, Церквою Христовою, з допуску повзучої експансії московського комунізму, з Голодомору 1933, терору 1937, війни і знову з голоду 1946-47 років… Суспільство не зробило висновків, бо духовно-інтелектуальний провід не діє належно. Хоч жалітися на нестачу Учителів в тому ХХ столітті українцям не пристало: новомученики Христові, Січові стрільці, герої селянських повстань, воїни УПА, шістдесятники, серед яких виділяється духовною потугою постать нашого сучасника – Василя Стуса. Герої вчать прикладом. З вічності. Життям. І смертю. Ясно показуючи нам, які Українці не допустили б таких жахливих подій…

ХХ століття наочно відобразило українцям тимчасовість, ілюзорність матеріальних, предметних благ і самого поцейбічного життя. Засвідчило, що не можна зберігати тіло, служити його забаганкам за рахунок вбивства власної душі. З  вбивства душі задля отримання матеріальної вигоди, виросла національна катастрофа. Не прив’язуй серця свого до тлінного, тимчасового, бо пропадеш з ним – волають голоси з того часу. Читайте, що пише Євангелія про те, де збирати собі скарби: «Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать, і злодії де не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде і серце ваше». Хто з українців цей урок особисто засвоїв, той своїм життям виконує роботу вчителя інших, бо здатний розділяти добре і погане.

Зістав чесно перед собою те, що робили наші, знесилені гріхом предки, накликаючи на себе трагічні події в першій половині ХХ столітті з тим, що робили наші сучасники останні 25 років. Ти побачиш Правду, за ЩО ми платимо розвалом країни, її обезкровленню еміграцією, втратою території, втратою кращих у війні вже з  путінськими «братами». І винесеш, дасть Бог, життєдайний УРОК для себе і для України: будь собою, думай сміливо, говори сміливо, дій сміливо. Як людина, у якої мисль і дія одне. Це власно і означає в нашу Добу БУТИ. Людиною. Засвоєний урок дає силу так робити і не допустити того, щоб наші нащадки проходили те ж коло земного пекла, яким йшли ми до 2014 року, і наші предки раніше.

Життя України залежить від тебе. Тільки від тебе. І від мене. Від нас.

 

8. 28 жовтня 2018 р.

                    Смисл того, що діється в економіці

Моя оцінка економічної, грошово-кредитної і фінансової політики влади України за всі роки Незалежності є ОДНОЗНАЧНА І РІЗКО НЕГАТИВНА.

Тому що:

* Чисельність українців складає 82 % від населення 1990 року (мінус 9,5 млн. душ).

* Економічні умови є небезпечними для нас. Валовий внутрішній продукт складає 60% від ВВП 1990 року (мінус 74,8 млрд.$ США). Майже тридцять років економічного занепаду.

* ВВП на душу населення за 2017 рік:

                 В Україні – 2 640 $;

У Республіці Білорусь – 5 700 $;

У Польщі – 13 800 $.

В українця показник рівня життя більше як у два рази гірший чим у білоруса, і більше як у п’ять разів нижчий ніж у поляка.

* Державний і гарантований державою борг станом на 1.10. 2018 року склав 74,7млрд. $ США і в порівнянні з 2005 роком зріс майже в 6 разів (+62 млрд. $ США). З 2005 року відношення державного і гарантованого державою боргу до ВВП зросло з 15% до 82% в 2017 році. Це така бюджетна і боргова політика.

*Курс національної валюти гривні з моменту запровадження в обіг в 1996 році обвалився в 15 разів, у стільки ж за цей період зросли ціни. Це політика органу на Інститутській, «сприятлива» для планування діяльності суб’єктів господарювання.

Це не тема для дискусії. Все ясно тому, хто хоче бачити.

                 Проблемою українського суспільства є розмір боргів перед кредиторами, які влада не здатна обслуговувати за рахунок поступлень в бюджет країни від податків і зборів. Це в основному борги перед зовнішніми кредиторами, яких представляє МВФ. Іншими словами, це є довготривала кредитна ЗАЛЕЖНІСТЬ країни, від якої влада, що представляє крупний бізнес в Україні, не зацікавлена і не спроможна звільнити українське суспільство.

Країна знаходиться у чорториї зростаючих боргів і зменшення можливостей української економіки їх обслуговувати. Такий собі ланцюг з від’ємним зворотнім зв’язком: платити за боргами треба все більші і більші суми, а фінансові можливості бюджету все менші і менші.

Існує наявна загроза дефолту, тобто НЕ ЗДАТНОСТІ УРЯДУ розрахуватися за боргами перед МВФ і іншими кредиторами коштом національної економіки, потягне за собою черговий обва курсу гривні, радикального збідніння населення і здешевлення українських активів з усіма негативними наслідками для країни.

Влада олігархів використовує розуміння українством реальності цієї загрози. Вона пояснює довірливим простакам, що отримає кредит МВФ, якщо уряд підніме ціни на газ, а отже і на інші комунальні послуги і країна уникне дефолту. Про те, що в умовах адміністративно-монопольного зростання цін на енергоресурси, при затиснутому внутрішньому попиті це призведе до колапсу економіки, люмпенізації бідних, ліквідації середнього класу і неможливості в подальшому обслуговувати борги – мовчить. «Влада» пропонує українцям  бісівський вибір «меншого зла» вже в економіці: або дефолт, або 23% росту ціни на газ. І той і той варіант закінчується розрахунком за боги перед зовнішніми кредиторами активами країни, в першу чергу – землею. Такий «вибір» пропонує нам «влада». Неначе немає іншого, доброго і справедливого варіанту. Є, щоб вас лиха біда стороною обходила! Є! Це вихід з боргової ями шляхом розвитку української економіки.

 

 9. 3 листопада 2018 р.

Ода тим, які «проти всіх» не гідних кандидатів у владу

Вибір «меншого зла» в процесі виборчої кампанії є несвідомим чиненням зла собі і країні, є  зло-дія суспільного, вселенського масштабу.

Його чинить не суб’єкт, що свідомо обрав зло-дію. Це суб’єкт, що не вдатний розрізняти добро і зло. І нема того суспільного  авторитету, який міг би йому пораяти зробити правильний вибір, поєднати метафізичну і природну людську реальності. Власне оживити в його душі вічність вже в цьому, конечному світі. У країні немає постійно діючого ЦЕНТРУ ДОБРА, добродійного центру, який би задавав ясні моральні координати. А добродії є. Це ті люди, українські громадяни, що не обирали зло, ні «велике», ні « мале» на цих клятих виборах без вибору. Не обирали безкомпромісно, з духовно-інтелектуальних міркувань. Вони засвітили свою моральну, ідейну і вольову ПОЗИЦІЮ в суспільстві. Але їхня позиція не стала ПОДІЄЮ в суспільному житті. І не лише тому, що прибічники центру зла, що «окопався» у владі, її помітили і «законом» (!?) не дозволили, здається з 2011року, голосувати проти негідних до управління країною кандидатів. Вони прибрали відповідну графу з виборчого бюлетеня.

Правильна духовно-інтелектеальна ПОЗИЦІЯ добродіїв не стала суспільною подією ще й тому, що вони не знаходили того чистого, правдивого матеріального інтересу, який би відповідав такій ПОЗИЦІЇ. Тому вона не могла поєднати небо і землю, не могла в суспільній дії реалізуватися як факт, як подія.   Сьогодні такий інтерес проявився в «газовій» конкретиці. Це здоровий інтерес людини і нації ЖИТИ за Божими Законами і Його волею, а не вмирати за поняттями криміналу, як у нас. Проявився в діях «Кабінету Міністрів України» (в лапках тому, що це фейк, імітація, не справжній орган виконавчої влади) щодо його пропозиції українцям вибирати між "великим лихом" - дефолтом і "малим" лихом - підняття ціни на газ для тебе, мене, нас. А це веде до економічної катастрофи народ.

- Вибирай українцю менше зло, «кабмін» тобі його вже вибрав. Плати більше за газ.

В такі ситуації, думаю, добро-дії проявлять себе думкою, позицією, що стане суспільною подією. Дай Боже!

 

10. 7 листопада 2018 р.

                Право і обов’язок вибору

Бог дав людині право ВИБОРУ. Між добром і злом. Розум, обслуговуючи заземлений інтерес, може затуманити їй вибір, затягнути його з духовної, метафізичної у природню реальність. Тоді вибір робить тільки розум. Природній. Сам. Без совісті. На мій погляд, совість інформування не потребує. Вона відає де добро, а де зло.  Совість "чує", якщо людина не завалила її геть сміттям своїх злих думок, вчинків, слів. Совість чує, що відповідає спільному благу, а що ні, що є справедливим, а що ні, що правда, а що омана. Чує, але людині важко їй підпорядковуватися, бо сумління вимагає від неї суспільно доброї дії, а це часто несе ризики для її особистого достатку, а то й масштабніші. І слухняний розум послаблює диктат совісті.

Панування зло-чинних представників мамони у владі в Україні є злом. Вибір між різними мамонними кандидатами є "вибір" прагматичного «розуму», що керується дріб'язковими сенсами. Це – «вибір» меншого зла. Зла! Для мене це не вибір. Знаю, що кандидату від українського народу практично неможливо, поки що, прорвати інформаційну, фінансову і адміністративну блокаду цієї влади. На те є об’єктивні причини, а не тому тільки, що олігархи не пускають. Через це наша участь у таких голосуваннях є прикриттям цього фарсу псевдо виборів за мамонними законами, під її ( мамони) контролем, за її підрахунками голосування, і її інформаційним супроводом. Ці вибори – імітація їх законності і імітація легітимності «влади». Фейк. Інструмент гібридної війни владно-бізнесового мутанта з українським народом. Таких «обранців» не цікавить, який процент виборців за них проголосував, хоч один, аби більше чим у суперника.((( Сама участь у голосуванні надає псевдодемократії легітимності.

Факти нашої новітньої історії говорять, що до демократії більшість виборців не готові. Вони не готові творити справжню демократію, не готові жити за її законами. Бо закони для рабів не існують. Вони для вільних, гідних людей. Такі, слава Богу, проявилися в реальності суспільного життя на Майдані, а до того в принципових голосуваннях відповідальних виборців проти всіх мамонних кандидатів.

Не випадково псевдодемократична ВРУ відмінила у виборчому бюлетені голосування проти всіх кандидатів. Бо стало б очевидним, що партія тих, хто проти всіх негідних до влади, стала б найбільшою в країні. Не готове в той час до демократії суспільство, майже мовчки, ковтнуло це ганебне, негідне для суспільства голосування Верховної Ради. Треба виправляти цю ганьбу. Бо після Майдану гідності – це ганьба!

Хотів знайти список «депутатів», які проголосували за цей закон, чи постанову (не знайшов). Треба було б знайти. Багато цікавого ми б взнали про   «демократичні фракції».

 

11.     22 листопада 2018

                            Світло і тьма

 У нашій країні створена ситуація, в якій годі робити висновок про добро і зло.   Це неможливо, нездійсненно. Чому? Тому що багато людей погасили в своїх душах здатність бачити світло Маяка Добра. Вони самі себе вільно позбавили світла. І тоді,  залишені Світлом, проявилися пітьмою.

Дуже важливо, щоб зверху суспільства були люди, які розуміють, що добро добру – більше меншому не супротивне.  І що не протилежне зло злу – більше меншому. І які, підпорядковуючись добру, діють так, що їхні вчинки світять іншим.  

У країні де зверху «світить» лише морок неправди, зла, розбрату повстає земне пекло. Воно зв’язує людину, втягує,  заповнює її собою. Людина стає частиною царства тіней. Говорити про неї в цій ситуації, що вона чесна чи брехлива, вірна чи зрадлива, гідна чи негідна, добра чи зла безпредметно. Раціонально описати таке «життя» присутніх-відсутніх людей-тіней знизу і зверху  суспільства в поняттях чеснот неможливо. З театру личин, масок можна сміятися. А можна і жахатися. Ну мучення «українського» чиновника в його боротьбі з корупцією, за зниження ціни на газ і т.п. викликають сміх. Сміховинна боротьба брехуна за правду. І мучення виборця, що вибирає собі президента між юлькою і пєтькою, юркою і володькою, смішне. Ну хіба не смішно – шукати собі добродіїв серед зло-діїв. Тіні. Зомбі.   

В цей час люди, в душах яких не згасло світло добра, вчинки яких тотожні їхнім мислям є рятувальниками України. Це час, коли Світло Неба в їхніх душах стає в нашому суспільному житті подією. Час початку творення хай невеличких, але анклавів добра в суспільстві, в яких можна оперувати моральними категоріями, а акти розуміння є доречними і потрібними цим морально незалежним територіям чи групам громадян, а не зависають як непотріб.  

 

12. 30 листопада 2018 р.

        Економічний підсумок роботи влади зла

Державний борг України перетворено «владою» на боргозалежність Держави і створена боргозалежна модель економіки, яка не життєздатна без вливання зовнішніх кредитів в неї.

Боргозалежна економіка породжує і запроваджує примітивізацію соціально-економічних відносин і процесів, вона не здатна продукувати інвестиційний ресурс власного розвитку і ресурс погашення боргу. Така економіка є матеріалізацією виключеності людського, суспільного розуму з економічних і фінансових процесів. Там діє матеріальний егоїстичний інтерес і хитрість уособлень владно-бізнесового мутанта.

Примітивізацію господарського життя країни здійснено шляхом:

- шокового обвалу курсу гривні «НБУ»;

- шокового обвалу сукупного платоспроможного попиту населення «урядом» у 2014-2015 роках;

- позбавлення грошово-кредитного забезпечення економічної діяльності;

- дезорганізації суб’єктів господарювання внесенням колосальних цінових диспропорцій, як, наприклад, з ціною на газ для населення, але не тільки.

«Влада», шляхом постійного бюджетного недофінансування, ввела в коматозний стан професійно-технічну, середню і вищу освіта, науку, книговидавництво, культуру в цілому… Такий результат Фінансового голоду, організованого «владою», яка перетворила держборг на фінансову кабалу країни. Достатньо сказати, що на встановлену цим «КМУ» ціну на газ у семи мільйонів домашніх господарств не вистачає доходів для оплатити спожитого газу (це десь 20 млн. українців), а мільйони українців покинули рідну землю у пошуках роботи, через відсутність можливості матеріально забезпечити себе і свої родини, заробляючи дома… «Влада» це полюс українського фінансового мору.

На іншому полюсі – фінансове процвітання владно-бізнесового мутанту.

Майнова поляризація суспільства це друга сторона паразитарного існування за рахунок зовнішніх кредитів, яких набрано 70 млрд.$, а наслідком їх «використання» є руйнування економічних відносин в країні настільки, що вона не здатна, за цієї влади, погасити борги.

Інструментом висмоктування владним мутантом коштів з людини, суспільства, бюджету є корупція, яка у нас особлива. Її особливість у тому, що утримувач місця, крісла державного чиновника, отримує своєрідну ренту з нього на свою користь. Мале крісло – менша сума ренти. Велике крісло – велика сума ренти з людини, бізнесу, суспільства. А головний борець з корупцією – утримувач крісла. Дообирались… «меншого зла». Такий корупційний феодалізм ворожий будь-якому розвитку суспільного організму, він не сумісний з його життям.

«Досягнутий» «владою» рівень фінансової залежності держави від зовнішніх кредиторів позбавляє Україну економічної самостійності і державного суверенітету у здійсненні внутрішньої економічної і монетарної політики. Робить її економічно геть слабкою. Окупація наших земель ворогом – РФ є теж наслідком економічної знесиленості. Тому, звільнення України від боргової кабали, рятунок суспільства з фінансового чорторию – є головною метою поточного періоду для тих українських громадян-добродіїв, що розуміють ступінь його загрози. Також цей факт введення країни в крайню ступінь боргової ЗАЛЕЖЕОСТІ і введення суспільства у фінансовий голод, на мій погляд, є підставою для відкриття кримінальної справи проти владних організаторів фінансового заколоту проти незалежності України.


Вернуться назад