Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/admin/web/sugonyako.info/public_html/engine/modules/show.full.php on line 308 Олександр Сугоняко. Персональний сайт > Версія для друку > Вибори та мислення
Главная > Актуальне > Вибори та мислення

Вибори та мислення


29.03.2019

Передвиборчий діалог із фб, як привід подумати про суть української трагедії:

Юрій Б.

Чому я буду голосувати за кандидата Х:

- найбільш порядна людина з тих, хто реально може пройти у 2-й тур виборів; - …

Коментарі

Максим П. Так при ньому розграбували чи не розграбували абвгд..?

Юрій Б. "найбільш порядна людина з тих, хто реально може пройти у 2-й тур виборів" - на мою думку він теж муділо :)

Максим П. ясно :)».

                                                                            ***

                               (Для шукаючих причин і джерел суспільного маразму)


З усіх букв і знаків у відповіді Юрія на коментар Максима  виділю ось ці - «:)». Його мисль зупинилася на голосуванні за того чи іншого «муділа». Далі не пішла. А треба йти. І в цій зупинці – нічого смішного... Недодумування до кінця в темі виборів є причиною САМОвідчуженості  виборця від суті суспільних процесів. Замість особистої його участі у реальному суспільному житті у такого виборця участь у зє-клоунаді «виборчого процесу». Недодумування говорить також про інтелектуально-моральну лінь, чи страхи, чи нездатність тих виборців, які вибирають «муділ». Всіх, від сантехніка до академіка і митрополита(((.

Недодумування до кінця було хворобою совєтского інтелігента в Україні, яке було виразно описане Євгеном Сверстюком у його «Перебудові Вавилонської вежі». Додумування ставило інтелігента перед ВИБОРОМ прийняття-неприйняття своєї частки відповідальності за Україну і здійснення-нездійснення відповідної суспільної дії з усіма її ризиками і загрозами. При позитивному виборі українському інтелігенту світив шлях шістдесятників з концтаборами і випробуваннями на межі, а у випадку прийняття ним негативного вибору – психологічний дискомфорт нереалізованої особистості. Для багатьох проблема вибору в той час взагалі не стояла. Зараз ці ризики здебільшого зводяться до втрати посад-доходних місць, дозволених бізнесів, зарплат, коротко кажучи грошей. І ці ризики для багатьох не підйомні. З релігійної точки зору недодумування до кінця це хвороба душі і вона може бути віднесена до гріха нерозсудливості, при виконанні людиною своїх суспільних, громадських функцій.

Виборець уникає заглиблення в пошук правди, причин трагізму нашого спільного життя і… випадає з нього як суб’єкт, стає об’єктом, якого використовують.  Об’єктами є і ті громадяни, які не мають шукати ці причини (і тому для них це не гріх) і тих, хто на те покликаний, хто має пояснити їх суспільству (на яких лежить відповідальність за стан нашого краю). Не думають всі про… СЕБЕ, про людську свою суть, що першим прощається, другим - ні.

Твердження про відсутність гідних кандидатів при чесному обдумуванні такої суспільної ситуації приводить в решті решт до твердження про негідних виборців, всіх і кожного з голосуючих за недостойних, бо вони з себе обирають «кращих». Думання над цією проблемою з необхідністю розвертає громадянина до себе, на його роль в Україні, його частку відповідальності перед нею. Це породжує внутрішній конфлікт, сильний психологічний дискомфорт у людини, а їх зняття потребує волі, енергії, внутрішнього ладу душі, що дуже не просто:). А зупинивши думання, інтелігент констатує очевидний факт відсутності гідного кандидата, що на цей зовнішній чинник він вплинути не може і з посмішкою каже: «Буду голосувати за самого порядного із непорядних, за самий гарячий лід». І сходить на обочину свого власного життя, скидаючи відповідальність з себе за себе-громадянина і за Україну, передаючи її своїм непорядним обранцям. Він відчуває, що тут щось не те, чому й ховається за смайлик кажучи: «Ну ми ж розуміємо про що йдеться, що поробиш…». Думати далі справді вельми сутужно буває. Для дуже багатьох в цій темі починає природньо вмикатися фізіологія з психологією вимикаючи мізки і не вмикаючи совість, тому що це НЕ ЇХНІЙ РІВЕНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. А громадянин, для якого це ЙОГО РІВЕНЬ, може дати собі чесну відповідь на фундаментальні питання його особистісного БУТТЯ: яка його осібна роль в Україні, які його обов’язки, в чому його особиста відповідальність, що і де він має робити, що зобов’язаний віддати країні? І буде так же діяти. А може знайти багато реальних причин таку відповідь не давати, переконати себе в прийнятності «менше зло», оправдати такий свій вибір, збрехати собі, скинути з себе  тягар відповідальності. І те, і те рішення Вселенського масштабу, бо його наслідком є збережена, або згублена душа, ціна якої більші ніж всі багатства світу. Довгих, мінімум, двадцять останніх років, український інтелігент уникає пошуку правди в тупиковій ситуації псевдо виборів, зіскакує в зомбі ситуацію, дурячи сам себе і підморгує: «Ви ж мене розумієте…» Розуміють. Слава Богу, не всі.

Чоловік, заглиблюючись в розуміння суспільних процесів і своєї ролі в них,  прозріває ніким не зайнятий ЙОГО простір в суспільстві, який він або заповнить собою, своєю працею, і тоді він відбудеться як особистість ( не даремно прийшов на цей світ сам і допоможе народитися Україні), або не заповнить, і не відбудеться. Залишиться живим мертворожденним. Назавжди… Якщо не зрозуміє і не добереться до СВОЇХ чесних відповідей і дій… І ніхто з  людей його духовно-інтелектуальну роботу не виконає. Ніхто. ЛИШЕ ВІН САМ. Самостійна особистість, самостійний український громадянин: я, ти, він, ми є творцями і основою Самостійної Української Держави, а не ЄС, США, чи тим паче не РФ, не владно-зло-дійський мутант і не глобалісти. Лише взявши на СЕБЕ пізнану СОБОЮ СВОЮ відповідальність за стан СВОЄЇ ЧАРУНКИ в країні, він стає в суспільстві помітним сам, світиться:), лише тоді він провидить поряд такого ж вільного Українця. Такі люди чужих місць не займають. Їм свого достатньо.

Своїм голосуванням за негідних, своєю громадянською незрілістю і безвідповідальністю, виборці  відкрили дорогу у владу людям, не обтяженим обов’язком служіння їм і Державі. З кожними виборами ця дорога розширялася для непорядних кандидатів, зростала їх пропозиція на політичні вакансії, з чим зомбі-виборець погоджуватися. Тому правда в Україні померла, її убили виборці на «виборах». І немає там добра, де немає правди. Є біда.

Але носій правди на землі – ЛЮДИНА! ОСОБИСТІСТЬ. Через неї поєднуються Небо з Землею. Особистість, що народжується в духовних  боріннях пошуку і утвердження правди – повертає її в Україну. І з нею життя, за Божого сприяння. Іншого шляху до справжньої України не є і бути не може. Через твою, друже, особистість. І мою. Нашу. :)  


Вернуться назад