Олександр Сугоняко
> Публікації » Статті > "... НЕМАЄ ТАМ ДОБРА, ДЕ НЕМА ПРАВДИ"

Матеріали

"... НЕМАЄ ТАМ ДОБРА, ДЕ НЕМА ПРАВДИ"

Версія для друку

Відповідь читачам

Останнім часом щось я нічого не доберу, так би мови¬ти, в партійному житті незалежної України. То партії з'являються рясно, мов гриби після дощу, то раптом кудись щезають, то одна за одною «розколюються», дроблячись на маленькі партійки...
Олександр Сугоняко


"... НЕМАЄ ТАМ ДОБРА, ДЕ НЕМА ПРАВДИ"
Відповідь читачам

Останнім часом щось я нічого не доберу, так би мови¬ти, в партійному житті незалежної України. То партії з'являються рясно, мов гриби після дощу, то раптом кудись щезають, то одна за одною «розколюються», дроблячись на маленькі партійки... Нещодавно відбувся з'їзд УРП, на якому з партії вийшло ціле «крило» з С. Хмарою, утворивши самостійну структуру, а то вже у вступі до інтерв 'ю голови УРП Михайла Гориня, опублікованому 27 липня ц.р. у "Вечірньому Києві", мовиться про об 'єднання таких масо¬вих партій, як УРПтаДемПУ. Там же сказано про можли¬ве об'єднання у найближчому майбутньому Соціалістичної та Об'єднаної Соціал-Демократичної партії. А перед тим в інформація* про з'їзд соціал-демократів промайнуло повідомлення про об'єднання СДПУ з ОСДПУ... То хто ж з ким об'єднується? Що ж, врешті-решт, сталося на з'їзді соціал-демократів, де навіть усе керівництво на чолі з голо¬вою поміняли?
ЗАГОРУЙКО водій "Укрсільгоспналадки" м. Київ

Щоб відповісти читачеві, ми вирішили вдатися до пер¬шоджерел і звернулися до народного депутата України Олександра Сугоняка, обраного головою СДПУ на II з "їзді партії й "зміщеного " на її III з "їзді. Ось його коментар до подій, що сталися всередині партії, на її III з'їзді.
23—24 травня в Києві відбувся III з'їзд СДПУ (Соціал-демократичної партії України), який зафіксу¬вав глибоку кризу в керівництві партії. Більше того — він став з'їздом розколу. Представники від п'яти регіональних організацій — 10 делегатів з 59 — зали¬шили з'їзд. Серед них — голова партії, голова ради партії, заступник голови партії та політичний редактор — автор програмного документа "Декларація прин¬ципів СДПУ", кілька членів правління. Про це повідо¬млялося в пресі. Проте не всі читачі й далеко не все змогли зрозуміти із газетних публікацій. Зокрема, мої колеги- депутати попросили мене як голову партії, обраного на її II з'їзді аби я розповів у пресі, що ж то сталося на цьому з'їзді СДПУ.

МАЛІ ПАРТІЇ - ВЕЛИКИЙ КЛОПІТ

Політичних партій в Україні немає, маємо лише їхні зародки. Вони — це те нове, що згодом має утверди¬тись як основний елемент політичної системи нашої країни. За цей час "майже партії" зростатимуть, зміню¬ватимуться, розвиватимуться до справжніх. Саме під таким кутом зору, як на мене, варто дивитися на проце¬си, що відбуваються в зародках політичних партій.
"Майже партії" започатковувалися в основному як нечисленні групи зі своїми ідеологами й прийнятими політичними доктринами. Це характерно для УРП, ПДВУ, ДПУ, ОСДПУ, СДПУ тощо. І навіть для Руху, хоч він не є партією. Тобто етап ідеологічного станов¬лення спільний для всіх партій. Другий етап — ор¬ганізаційне становлення. Його більш-менш успішно
перейшли ті ідеологічні групи, котрі мали кошти. Це стосується передусім УРП та Руху. Адже цей процес включає в себе забезпечення регіональних та цент¬ральних партійних структур приміщеннями, засобами зв'язку, штатом звільнених функціонерів, друковани¬ми органами тощо.
Становлення і розвиток політичних партій — процес об'єктивний. Оскільки держава не фінансує ці процеси, то це намагаються робити ті, хто володіє компартійними коштами чи закордонними. Тим самим відбувається "викривлення" молодих паростків майбутніх партій, що не на користь українському суспільству.
Держава досі ухиляється від фінансової підтримки становлення національних політичних партій. На не¬обхідності такої підтримки я наголошував на зустрічі Президента з лідерами політичних партій у лютому ц.р. На жаль, думка ця пройшла повз увагу державно¬го керівництва.
На організаційному етапі не завершується станов¬лення партій. Наступний етап — це становлення влас¬ної соціальної бази, налагодження тісних зв'язків з нею. Для нього характерне взаємопідсилення і взаємо-пізнання партії та її соціальної основи, їхнє сприяння взаємному розвиткові.
Отже, на формування повнокровних політичних партій потрібні роки. Сьогодні партійна робота — копітка, непомітна, складна й буденна. Спроби "хлоп¬чаків від політики" заробити на партії власний полі¬тичний капітал марні. Намагання зашкодити вільному розвиткові партій, підкорити їх корпоративним, кла¬новим інтересам власників грошей — ганебне і шкідливе для України. Держава має фінансово захис¬тити становлення партій од впливу кланових сил. Це створить умови для становлення українських партій як добровільних відповідальних спілок людей, котрі засновані на ідеологічних зв'язках і націлені на те, щоб прийти до влади, або на те, щоб брати участь у владі з метою реалізації партійних програм, які служать інтересам їхньої соціальної бази. А всі разом во¬ни, партії, мають служити інтересам українського суспільства загалом.
Але становлення партій відбувається не в сте¬рильній обстановці. Імперсько-комуністична отрута проникла в усі пори життя людей. її суть — брехня. Не тільки словесна, а й матеріалізована. Брехня і в нашій перекрученій свідомості, і в нашому атеїзмові, і в на¬ших політичних структурах, і в нашому дико організо¬ваному господарстві. Катастрофічний стан природи, бездоріжжя й неякісні товари — то все разом є матеріа¬лізація вселенської брехні, що панувала на терені України десятиліття. її апофеоз — Чорнобиль.
Як за цих умов вистояти новому? Як вижити слаб¬ким зародкам майбутніх партій? Як не стати на шлях брехні й не злитися з конаючим старим?
Я бачу лише один шлях — шлях правди, шлях істи¬ни. Згадайте, як каже П.Куліш устами гетьмана Сомка в "Чорній раді": "Уже ж, здається, Польща нас добре провчила, уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди". Нас ще краще провчила, криваво про¬вчила комуністично-радянська імперія. Україні потріб¬на чесна політика. Лише на неї люди ще можуть від¬гукнутися відповідальною працею. Тільки така полі¬тика відродить Україну.
Щоб вижити і бути корисними Україні, нові партійні структури мають будуватися на правді. Лише за умови циркуляції правдивої інформації в цих структурах мож¬ливий їхній нормальний розвиток. Інакше вони будуть поглинуті агресивними рештками минулого.
Не дивно, що розколи в "майже партіях" відбувають¬ся не тільки з політичних мотивів, а й етичних. Триває боротьба між послідовниками політики брехні як прин¬ципу дії та прибічниками правди як норми життя.
Брехня виснажила те, на чому паразитувала. Тому Україна може підвестися, відродитися лише на правді. Інакше чергова спроба побудови Української держави буде безуспішною.
Погляньмо у зв'язку із цим на події, що відбулися на так званому III з'їзді СДПУ, який я назвав би з'їздом абсурдів.

Абсурд перший: ВИБОРИ ДЕЛЕГАТІВ З'ЗДУ

Яким же чином київська регіональна організація отримала 32 з'їздівські мандати? Виявляється, її чи¬сельність перед з'їздом різко зросла. А саме: за півро¬ку — більш ніж удвічі. А звідси й право на 32 мандати згідно з рішенням правління. Столичні делегати з'їзду, як з'ясувалося, обиралися не на спільних зборах членів київської організації, як то мало б бути, враховуючи не¬велику її чисельність, а в місцевих організаціях, яких у Києві вмить народилося більше десяти. До речі, як ви¬явилося, з жовтня минулого року збори київської регіональної організації не проводилися.
Природно, що за таких обставин у делегатів з'їзду виникли сумніви щодо повноважень київської деле¬гації. Проте вимога з'їзду до керівництва столичної ор¬ганізації СДПУ надати матеріали, що підтвердили б повноваження делегатів-киян, не була задоволена.
Абсурд другий: ПОРЯДОК ДЕННИЙ
Уявіть собі з'їзд партії, на якому вносять зміни до чинного статуту, попередньо не обговоривши і не з'ясувавши, що ж саме в ньому заважає партії розви¬ватися.
Уявіть собі з'їзд партії, на якому звіт керівництва партії вноситься до порядку денного після обговорен¬ня програмних питань і змін до статуту.
Уявіть собі з'їзд партії, наприкінці якого звіт керівництва партії взагалі виключається з порядку ден¬ного, і з'їзд обирає нове керівництво партії, не заслу¬хавши звіту старого.
Якщо ви взмозі це уявити, то вважайте, що побува¬ли на III з'їзді СДПУ.
Як таке могло статися?
Київська делегація, маючи на з'їзді, так би мовити, "контрольний пакет" голосів, за підтримки деяких де¬легатів з інших регіональних організацій могла доби¬тися прийняття будь-якого рішення. Треба щиро визна¬ти: на з'їзді була чітко зреалізована "ідея" одного з ініціаторів абсурду, колишнього комсомольського ва¬тажка. Суть її він висловив такими словами: "Істина є те, за що голосує більшість".
Абсурд третій: РЕВІЗІЯ РІШЕНЬ ПЕРШИХ З'ЇЗДІВ СДПУ

На своєму першому з'їзді у травні 1990 року СДПУ заявила про себе як партія, що виступає за незалеж¬ність України, за баланс соціальних та індивідуальних ліберальних цінностей, як партія модерністської пра¬вої соціал-демократії, що відповідає умовам України. Такі принципи розмежували нашу партію та ОСДПУ, що формувалася на засадах федеративного устрою СРСР та традиційної західної соціал-демократії.
Ми стоїмо за відповідального майстра своєї справи, незалежно від його фаху. І зовсім не важливо, буде то підприємець чи токар, інженер чи фермер, учитель чи письменник. Основне те, що він свідомий своєї сили, знає собі ціну і професійно та якісно робить свою спра¬ву. Важливим для нас є те, що він готовий взяти на себе відповідальність за своє життя і життя своєї сім'ї, та й, врешті-решт, своєї країни. Хоча таких нині небагато, але наша надія саме на них.
Народ України наляканий розгулом цін, інфляцією. Багато хто готовий змінити гасла про ринкову еко¬номіку, демократію, лібералізм на які завгодно, аби стало краще жити сьогодні. Хай навіть на застій. Ці на¬строї можна зрозуміти. Проте політики мають знати, що шлях від соціалізму до добробуту і процвітання України пролягає саме через відродження приватної власності, ринку, демократії.
Які ж настрої владарюють у стані так званих соціал-демократів тепер? "Полівіла" ситуація на вулиці — "полівіло" і в їхніх головах. Ця "лівизна" вилилася в просоціалістичний і декларативно-популістський про¬ект програми СДПУ, що розглядався на з'їзді. Ревізія рішень І з'їзду, відмова від принципів, що закладені в "Декларації принципів СДПУ", — ось наслідок цього "полівіння"! Далі — більше. Проголошено курс на об'єднання з ОСДПУ. В цьому не було б нічого при¬крого, якби об'єднання відбулося на основі рішень І і II з'їздів СДПУ та за наявності організаційно оформленої структури партії. Об'єднання без дотримання цих умов — це фактично самознищення власне СДПУ, її суті та специфіки, закладених першими з'їздами партії.
Взагалі, намагання до когось приєднатися харак¬терне для наших організаторів абсурду. Так, перед з'їздом, скориставшись більшістю киян у правлінні СДПУ, за відсутності голови партії було прийнято рішення про вступ партії до "Нової України". Навіщо тягти в якісь структури всю партію? Адже перед цим було прийнято рішення про входження до цих структур регіональних організацій СДПУ, окремих членів партії за їхнім бажанням, але не всієї партії.
Для тих, хто свідомо вдався до цих абсурдів, до неправди, робота над творенням дієздатної партії є, в ліпшому разі, тягарем. Україні ж ця робота вкрай необхідна.
8 серпня 1993 р.



Глава з книги: Сугоняко О.А. «Україна: повернення до себе». — К. : Юніверс, 2000.

Книги О.Сугоняка


Останні новини