Олександр Сугоняко
> Публікації » Статті > ДЕЩО ПРО "ЛОКОМОТИВИ" РИНКУ

Матеріали

ДЕЩО ПРО "ЛОКОМОТИВИ" РИНКУ

Версія для друку

Після січневої "реформи" 1992 року господарство України зазнало значних потрясінь. Так звані "лібералізація цін ", "захист ринку ", "соціальний захист населення " вияви¬лися фікцією. Досить швидкий кінець командної економіки видається неминучим.
Олександр Сугоняко


ДЕЩО ПРО "ЛОКОМОТИВИ" РИНКУ

Після січневої "реформи" 1992 року господарство України зазнало значних потрясінь. Так звані "лібералізація цін ", "захист ринку ", "соціальний захист населення " вияви¬лися фікцією. Досить швидкий кінець командної економіки видається неминучим. Знесилена "команда" адміністра¬тивної економіки, зникли мотиви до праці, розвалені зовнішні торговельні зв'язки, система державного роз¬поділу ресурсів, грошова система.
Весь комплекс примусового господарювання агонізує. Суспільне господарське життя завмерло. Його відроджен¬ня можливе лише на ринкових засадах. Господарство стоїть перед потребою переходу в нову якість.

І. ДІАГНОЗ - СОЦІАЛІСТИЧНА ХВОРОБА

Соціалістична економіка виявилася на диво систем¬ною і універсальною. Будь-який її елемент має в собі відображення всієї системи. Якщо залишити якісь
соціалістичні елементи в економіці, то це неминуче призведе до відтворення усієї системи з її вадами.
Зцілення українського господарства від соціалістич¬ної хвороби вимагає звільнення його від диктату ідео¬логії, політики, від диктату держави. А універсальність, повнота і всебічність такого насилля над еконо¬мікою вимагають надання такої ж універсальності, повноти і всебічності економічній демократії, яка лише й здатна розчинити залишки примусового господарю¬вання.
Суб'єктом економічної свободи і демократії є влас¬ники малих, середніх, великих підприємств, ділянок землі. Саме тому через приватизацію господарству має бути повернутий власник.
Національне господарство може витягнути з прірви тільки розкута життєва сила українського народу. Або вже ніщо не витягне. І тоді не буде ані свободи, ані держави. Бути чи не бути незалежній демократичній українській державі — нині вирішується в економіці, а саме — наступною економічною реформою.

Роль держави в економічній реформі

Особливість становлення соціального ринкового господарства України полягає в тому, що воно має не¬одмінно відбуватися за свідомого і активного сприяння держави. Для цього в неї є такі засоби, як грошова, кре¬дитна, бюджетна, податкова, антимонопольна політи¬ка, приватизація, земельна реформа, відповідні дер¬жавні органи тощо. Держава через макроекономічну політику, узгоджені дії своїх органів повинна створити сприятливі умови для активізації суб'єктів господарсь¬кої діяльності. Мета такої державної економічної політики — це добробут всіх громадян країни.
Державна економічна політика має реалізувати такі глобальні взаємопов'язані програми, як програма розвитку національного ринку, забезпечення господар¬ської свободи, становлення власника і економічного інтересу.
Такий комплекс дій може бути виконаний за умов усвідомлення державним керівництвом всього спектру економічних проблем, наявності в нього політичної волі до здійснення розроблених програм, підтримки народом керівництва в його прагненні до докорінного перетворення економічних відносин в країні.
Це є умови успіху. Відсутність хоча б однієї з них робить неможливим досягнення мети реформи.
Стверджую, що успіх або неуспіх нинішньої еко¬номічної реформи залежить від ґрунтовного опрацю¬вання і реалізації введення і забезпечення стабільності національної валюти. Це основний момент становлен¬ня національної економічної системи.



Який ринок маємо?

Стан нації на початку руху до ринкового господарю¬вання викликає сум. Нація здеморалізована. В суспіль¬стві панують дезорганізація і безладдя. Правила й зако¬ни, що приймаються, майже не діють. При цьому поло¬ження законів часто суперечать одне одному. Госпо¬дарські керівники, громадяни вільні підкорятися чи не підкорятися законам, бо контролю за їх дією практич¬но немає. В народному господарстві не вистачає по¬трібної сировини і продовольства, немає нормальної транспортної та інформаційної системи. Основні засо¬би виробництва зношені. На підприємствах не виста¬чає комплектувальних виробів, матеріалів. Та разом з тим велика їх кількість без руху лежить на складах. Підприємства, щоб більш-менш нормально функціонувати, змушені використовувати бартер, примітивні обмінні операції.

Дещо з історії

Михайло Грушевський пише про торгівлю часів Київської Русі: "В более раннєє время торговля по преимуществу была меновой, такой же, в значитель¬ной степени, она оставалась в рассматриваемые века (Х-ХП)... Единицами ценности служили меха и ино¬странные монеты, позже явилась национальная монет¬ная единица — гривня серебра".
Д. Яворницький стан торгівлі в Запорозькій Січі змальовує так: "Так же, как и у всех народов, у запо¬рожских казаков на первых порах торговля была пре¬имущественно меновая, не исключающая, впрочем, и употребление монет".
А ось що пише О. Субтельний: "Іншою поширеною, особливо серед козацтва та заможнішого селянства, формою дрібної торгівлі був продаж солі та риби... Де¬які з чумаків накопичували достатньо грошей, щоб вкласти їх у великі підприємства. Так замість бартер¬ної системи, тобто простого обміну товарів на товари, на Україні розвивалося грошове господарство".
Розвивалося, але не розвинулося. І ось знову Ук¬раїна розпочинає становлення національного грошово¬го господарства, національного ринку.

Чому національна валюта?

Економічне самовизначення, самоусвідомлення на¬ції, її економічний суверенітет, як і політичний та дер¬жавний, неможливі без національної валюти, без національної грошової системи. Але впровадження гривні визначається не лише державотворчими проце¬сами. Воно визначається також економічними причинами. Союзний ринок розвалився. Карбованець, як за¬гальний еквівалент, не існує. Привласнення Росією емісійного центру і залежність України від її емісійної політики разом з потребою забезпечення незалежного внутрішнього товарообігу змушують Україну впровад¬жувати свою валюту.

Регульований ринок?

Я проти регульованого ринку сьогодні. По-перше, в нас нема чого регулювати. Нема ринку. Якщо вже Л.Ерхард писав, що в Німеччині 1948 року не було ринку, а підсилення ролі держави ніяк не може сприя¬ти його виникненню, то для українського ринку держа¬ва тим більше нічого доброго зробити не зможе. По-друге, процес становлення ринкового господарства ду¬же складний. В цивілізованих країнах він йшов століттями. Некваліфіковане безпосереднє втручання держави в становлення ринку може лише ускладнити економічне становище. Економічна політика пере¬хідного періоду має бути не політикою хірургічного втручання, а політикою баби-повитухи під час при¬ймання пологів.






II. ДЕРЖАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ СВОБОДИ

Досвід реформування радянської економіки свід¬чить, що стабілізувати товарно-грошові відносини, збалансувати бюджет, ліквідувати інфляцію в приму¬совій економіці, що увійшла в загальну кризу, адміні¬стративними засобами неможливо. Стабілізація мож¬лива лише на іншій ринковій основі, на основі еко¬номічної свободи. Структури примусу мають бути відкинуті, як відкидаються відпрацьовані ступені ракети. Поскільки саме наслідком тиску сильних ще за¬лишків адміністративної системи є часто потворні слабкі паростки приватного виробництва ринкових структур. Тому умовою господарської свободи є лікві¬дація державного розподілу ресурсів та адміністратив¬них структур, що його здійснюють.



Починати зі сфери обігу

Комуністична держава, оволодівши сферою обігу, перетворивши її фактично у сферу розподілу ресурсів, підкорила собі таким чином і виробників, і споживачів. Щоб звільнити господарство від адміністративної сва¬волі, треба в першу чергу звільнити від неї сферу обігу. Тобто обіг матеріальних ресурсів, грошей, інвестицій підпорядковується законам, не примусу.
Ці процеси мають бути пов'язані з державним сти¬мулюванням становлення ринкових структур, із звіль¬ненням людей від комуністичних стереотипів. Не обі¬йтись і без державної програми нейтралізації опору бюрократично-мафіозних структур звільненню сфери обігу.

За зразок — Латинська Америка?

Можливий інший шлях — зволікання з ліквідацією розподільних структур та впровадження гривні. Це шлях "дикого" становлення ринку, бо за умов інфляції, економічної несвободи, номенклатурного розподілу ресурсів мотиви до праці не діють. Діє "дикий" інтерес тих, хто має доступ до товарів і засобів виробництва. А це — бюрократична та кримінальна мафія. Звідси — економічний диктат невеликої купки розподільчо-господарської номенклатури над українським суспіль¬ством, загроза демократії і незалежності.
Такий шлях може бути наслідком паліативних за¬ходів керівництва України, до яких воно так схильне. Ймовірність того, що Україна піде до ринку не за зраз¬ком Європи, а за зразком Латинської Америки, де саме мафіозні клани керували реформами, не така вже й ма¬ла. Справа не тільки в керівництві, а й у людях. Адже далеко не для всіх громадян України становлять найви¬щу цінність такі якості, як почуття особистої відповідальності за свою долю, бажання незалежного життя, рішучість забезпечити собі і своїй сім'ї існуван¬ня власною трудовою діяльністю, бажання самоутвер¬дитися у вільному суспільстві. Саме ці якості є психо¬логічною умовою становлення ринкової економіки. Адже свобода може бути там, де люди готові і здатні до сприйняття своєї відповідальності. Окрім того, цьому шляху сприяють і слабка мережа ринкових структур, що неспроможна ще замінити собою державний роз¬поділ ресурсів. І наявність тисяч і тисяч господарських бюрократів, опір реформам яких не так просто ней¬тралізувати.

Вихід — господарська свобода

На мій погляд, стихійне формування ринку з акцен¬том на "дикий" інтерес в наших господарських умовах не може тривати довго. Глибина розвалу господарства України для його відродження вимагає залучення до економічної діяльності якомога більше людей. В про¬тивному разі — голод, соціально-економічні збурення, крах.
В цілому проблема ліквідації адміністративно-гос¬подарської інфраструктури, що з'єднала через себе ви¬робництво і споживання, вимагає розробки комплексу політичних, економічних, правових, навіть психо¬логічних заходів.
Враховуючи глобальність, повноту і всеосяжність кризи примусового господарювання, вбачаю її подо¬лання українським суспільством в наданні йому такої самої глобальної, повної і всебічної економічної демо¬кратії. Я покладаю надію на те, що ринок вивільнить такі сили українського народу, про динаміку і вплив яких комуністичні плановики й не мріяли.




III. СТАНОВЛЕННЯ ВЛАСНИКА, ЕКОНОМІЧНОГО ІНТЕРЕСУ І МОТИВІВ ДО ПРАЦІ

Закладаючи в основу державної економічної політи¬ки творення соціального ринкового господарства, впровадження і стабілізацію гривні, я зовсім не прини¬жую значення приватизації, становлення власника. Оскільки приватизація — явище здебільшого мікрое-кономічне, то роль держави зводиться, головним чи¬ном, до створення правових і організаційних умов при¬ватизації. В той час як впровадження гривні, її стабілізація є державною функцією. Поразка чи успіх у забезпеченні стабільності та конвертованості валюти залежить від компетентності, рішучості, твердості державної політики, її адекватності стану господарства і суспільства. Водночас темпи приватизації, її еко¬номічна ефективність залежать від стану суб'єктів приватизації, тобто громадян України.
Приватизація може і повинна сприяти прискоренню формування мотивів до праці через забезпечення стабільної конвертованої валюти. Адже наявність кон¬вертованої гривні, доступність товарів стимулюють ба¬жання людей мати гроші, активізують господарську, трудову діяльність людей, створюють економічні та психологічні умови для прискорення приватизації. Можна сказати, що приватизація має йти в полі пози¬тивного кредитно-фінансового впливу держави.
Якщо ж держава виявиться нездатною забезпечити макроекономічну стабільність в умовах впровадження гривні або зволікатиме з її запровадженням і почне приватизацію державного майна, то результатом такої економічної політики стане інфляція, розвал еко¬номічних зв'язків, "прихватизація" і крах економіки, а не становлення власника. Крах тому, що в країні немає економічного локомотива (приватного сектора), який міг би так-сяк тягнути всю економіку. Україна стоїть перед вибором: або державі вдасться об'єднати маси людей і залучити їх до вільної економічної роботи, або буде чергове нищення української держави, тепер уже через економічне безладдя.
Україна приречена на економічну свободу, еко¬номічну демократію, якщо знайде в собі сили на рішу¬че реформування економічної системи.
Варто підкреслити, що мотиви до праці різні у при¬ватного власника, менеджера чи керівника державного підприємства, робітника. У власника — це бажання примножити свій капітал. У менеджера — через при¬множення державного й приватного капіталу збільши¬ти свої доходи. У робітника — шляхом продажу за най¬вищою ціною своєї праці мати високі доходи. І кожно¬му із цих основних суб'єктів господарювання, і всім їм разом, держава має забезпечити відповідні умови для досягнення їх економічних інтересів. Тим самим буде запущено двигун поступового розвитку ринкової еко¬номіки. Працювати цей двигун зможе лише за відпо¬відної макроекономічної політики, про що йшлося вище.
22 травня 1992 р.


Глава з книги: Сугоняко О.А. «Україна: повернення до себе». — К. : Юніверс, 2000.

Книги О.Сугоняка


Останні новини