Олександр Сугоняко

Сугоняко: "Ми побудували тюрму з України і призначили наглядачем людину з кримінальним минулим"

Олександр СУГОНЯКО: Найбільше нам не вистачає довіри. Потрібно творити простір правди

Олександр СУГОНЯКО.

Народився 24 квітня 1953 року в селі Араповичі на Чернігівщині. 1975-го закінчив Вінницький філіал ¬Київського політехнічного інституту за ¬фахом ”радіоінженер”. Працював викладачем політекономії в Житомирському ¬філіалі КПІ. 1986 року брав участь у ліквідації ¬аварії на ЧАЕС. У 1989–1990-х – один із засновників Громадянського фронту сприяння ¬перебудові на Житомирщині. З 1990-го по 1994-й – ¬народний депутат України, член фракції ¬Народної Ради. Від 1992 року ¬займався питанням формування національної грошової системи України. ¬Очолював оргкомітет Міжнародної конференції ”¬Проблеми впровадження національної ¬валюти в країнах Центральної та Східної ¬Європи – практичні аспекти”. З квітня 1993 року – президент Асоціації українських банків (АУБ). Займається розвитком банківської системи України. ¬Захищає інтереси комерційних банків. ¬Заслужений економіст України. Пишається своїм прізвищем: ”Воно йде ще з санскриту, йому щонайменше дві тисячі років. Означає весло для човна. Я народився на Десні, тож дуже люблю човни, люблю веслувати. Це якраз ті місця, що оспівав Олександр Довженко. Але додому зараз їжджу десь раз на рік. У мене навіть є одна картина з річкою – човен без весла. Але нащо мені весло, якщо я – Сугоняко?” Одружений. Має дочку і сина

 

 

 

 

Олександре Анатолійовичу, у чому була причина останнього падіння гривні на початку вересня?

 

– Голова Нацбанку Сергій Арбузов заявив у останньому інтерв'ю, що винні експерти, які накручують ситуацію. Але все складніше. Якби у банків на рахунках перед цією лихоманкою не з'явилося додаткових 10 міль¬ярдів гривень, такої шарпанини не було б. Ніякі спекулянти нічого не зробили б.

 

Чому ці кошти з'явилися?

 

– Національний банк експериментував, надавши банкам надлишкові кошти. Куди вони пішли? На валюту. Сьогодні на рахунках банків 22 мільярди гривень. Перед падінням курсу було 16, а НБУ підняв до 26. Різниця пішла на купівлю долара. І сьогодні його курс повзе вгору. Щойно в банків і в простих людей з'являються додаткові кошти, вони вкладають їх у валюту. Бо немає довіри до нинішньої влади, до того, що вона й далі триматиме курс гривні.

 

Навіщо їм дають ці гроші?

 

– НБУ з жовтня 2011¬го стискає ліквідність. У банків зменшується кількість обігових грошей. Так виникають дуже високі ціни на позики. Відповідно, банки майже нічого не кредитують. Щоб вони хоч щось кредитували, регулятор надав їм кошти. По суті, НБУ штучно не допускав цих грошей, щоб тримати інфляцію та курс гривні. Але все ж видно. Якщо інфляція 0 відсотків, ставка за депозитами чи кредитами має бути мінімальна. Але ми маємо інфляції 0 відсотків, а ставки – 23–25! Це свідчить про дефіцит гривні. Вона недоступна. Економіка не має достатньо грошей, щоб розвиватися.

 

А що з курсом?

 

– Є величезні проблеми з поточними рахунками Нацбанку і з торговельним балансом країни. Навіть зведений платіжний баланс у нас мінусовий. Це означає, що тиск на курс великий. А в нас курс стабільний. Його штучно утримують, бо не збільшують грошову масу. Щойно кількість готівки збільшиться, велика її частина піде на валютний ринок, і гривня впаде.

 

Яка ймовірність такого сценарію?

 

Вони будуть змушені збільшувати кількість національної валюти, щоб виконувати соціальні програми, виплачувати заощадження тощо. Кілька місяців ще можна буде ¬викручуватися, але не більше. У нас зараз параметри інфляції та курсу гривні давно не економічні, а політичні.

 

Гривня девальвує?

 

– Безумовно. Збільшиться грошова маса – і гривня поповзе вниз.

 

Арбузов каже, що глобальна ¬причина – у структурі української економіки. Це справді так. Але 20 років цією структурою ніхто не займався! Два останні роки "регіонали" теж нею не займалися і займатися не збираються. Якщо ми не зробимо нормальний платіжний баланс, не змінимо структуру економіки, що купує більше, ніж продає, – завжди буде загроза девальвації.

 

Чому Національний банк утримує курс і не відпускає гривню поступово?

 

– Якщо відпустити курс, ми отримаємо зростання цін. Бо дуже багато товарів імпортуємо. І через це автоматично ¬почала б зростати інфляція. А цього вони не ¬хочуть, бо це битиме по популярності уряду. ¬Замість того, щоб думати, як зменшувати імпорт і збільшувати експорт, робити його не ¬сировинним, а технологічним, вони дають пігулки. Це не може не вибухнути. Питання тільки, коли – завтра чи післязавтра.

 

У нас уже було два стрибки гривні.

 

– Так. Перший – під час кризи 1998 року, коли курс упав від 1,75 до 5 гривень за долар. І вдруге 2008¬го – від 5 гривень до 8.

 

Що ми неправильно робили? Рано її ввели чи пізно?

 

– Пізно. Та ще й дозволили бівалютну систему, коли з гривнею вільно функціонує долар. Його присутність підриває саму можливість рівноцінного обміну, управління монетарними, ціновими й курсовими процесами. Наприклад, ціни на нерухомість. Їх штучно підняли за рахунок притоку сюди доларів. А згодом обвалилися вдвічі, коли долару стало менше. На потоки цієї валюти Нацбанк не впливає. Гривня досі не є повноцінною. А тому неповноцінна і монетарна влада, і економічна, і політична. Наша проб¬лема – це надмірні зовнішні залежності. Вони завжди є, але не мають переходити меж, коли стають хворобливі. Встановлення монополії гривні на українському ринку залишається невирішеним завданням української влади.

 

Що не так зі структурою економіки?

 

– До проголошення незалежності це була структура, яку визначали потреби не України, а СРСР. Ми мали величезну частку ¬військово¬промислового комплексу, мета¬лургії, хімії. Разом із тим – недорозвинені легку, взуттєву, електронну промисловості. Навіть переробка сільськогосподарської продукції була слабенька.

 

А зараз?

 

– Сьогодні маємо структуру, що сформована потребами глобальної економіки. Нам не треба стільки металу, навіть кукурудзи, соняшнику й ріпаку. Вони знищують наші землі. Ми виявилися сировинним придатком інших країн. Донором, ресурсним і фінансовим, для світової економіки. І будь¬яка проблема на зовнішніх ринках позначається на нас. Що таке обвал курсу гривні в 1,6 разу 2008 року? Це означає, що всі активи країни стали дешевші рівно на стільки ж. Ми стали дешевшою країною, біднішою. Кожна девальвація битиме по нас і робитиме біднішими.

 

Але чому девальвація в інших країнах не обвалює економіку?

 

– Якби ми мали нормальну структуру економіки, а не експортоорієнтовану – і для нас девальвація не була би проблемою. Японія, Євросоюз та США тепер якраз намагаються опустити свою валюту нижче від конкурентів. Бо за нормальної економіки низький курс – це вигоди з експорту, плюси, які ви отримуєте від інших. А якщо структура, коли потрібен величезний імпорт, то ми дотуємо інші країни, що завозять нам товари для вжитку. І наші керівники це знають, але це ж їхні фінансові інтереси. Вони мислять категоріями особистого, а не колективного зиску.

 

Чому це питання не вирішували впродовж усіх років незалежності?

 

– Це можна пояснити лише нашою колоніальною історією і браком свідомої еліти. Люди при владі не думають про користь для країни. Порівняймо це зі бджолами. Зима, 30 градусів морозу. Бджоли сидять у вулику. Для того, щоб матка була в нормі, їй потрібні 35 градусів тепла. Бджола може витримати лише до 10 градусів морозу. І цей клубок бджіл по черзі виповзає на поверхню, отримує свої 10–12 градусів, спускається нижче, обігрівається і знову виходить на поверхню. По черзі, одна за одною. Вийде одна, потім спуститься на теплий низ, за нею інша, і так далі. Тому три місяці вони й виживають. За рахунок того, що кожна жертвує собою задля спільного блага. Але, якщо матки немає, то бджоли пропадають. Бджоли починають плакати, не знають, що робити й гинуть. Матка – це еліта.

 

Ніхто не хоче поступатися?

 

– Так, це залежить від моралі. А це – ті правила поведінки, що задають не люди, а Бог. Обезбожена людина пропадає. Може і довго жити, але вона – пропаща. Впадає в гіперболізовані залежності від "золотого унітаза", жінок, чоловіків, грошей, алкоголю, наркотиків. Це все земне її затягує. Так само і з суспільством. Наша влада сьогодні – це жлобство, це заздрість, це українська "жаба", показана нам усім. Вони успішні тільки в матеріальному світі.

 

Тобто загальнонаціональними категоріями вони не думають?

 

– Колись римський імператор Марк Аврелій розпродав все своє майно, бо не було в бюджеті коштів, щоб відбити варварів. Продав навіть улюблену туніку дружини, яка його за це кляла до кінця життя. І він таки відбив варварів і повернув потім ці кошти. А уявляєте собі, щоб наші колишні й нинішній президент пожертвували своїм майном для вирішення проблем із нашим платіжним балансом?

 

Щось може змінитися?

 

– Маю надію, що ці 20 років відносної свободи не пройшли дарма. Підросла молодь, змінилися деякі з тих, хто прийшов із комуністичного жахіття. Я думаю, що є шанс. Він завжди є, доки ми живемо. Але переважає страх.

 

Ми ж побудували тюрму з України і призначили наглядачем людину з кримінальним минулим. Чому існує нинішня влада? Бо ми боїмося. Думаємо, що вона може щось робити. Нічого вона не може робити, окрім горя. Ця машинерія створена ще за радянських часів і далі працює. Її не можна трансформувати в щось інше. Не можна крематорій перебудувати на хлібопекарню. А це – крематорій.

 

Тобто треба цей крематорій зруйнувати і збудувати щось нове?

 

– Так, збудувати нову систему функціону¬вання суспільства. Але на це потрібен час і люди, які хоча б усвідомлювали все це. ¬Багато хто думає, що "буду я депутатом і буду щось там робити". Та нічого ти там не робитимеш. Тобі ця система не дасть ¬робити. Її треба змінювати. Фінансова система теж погано працює.

 

– У нас дуже погані справи в Збройних силах, погана охорона здоров'я, освіта, міліція, суди. Усе погане. Чому фінансова система має бути хороша?

Наскільки вони самі бачать ці проблеми?

 

– Коли помер де Ґолль, мав лише 20 чи 15 тисяч франків заощаджень. Бо ця людина служила Франції. А в нас же зараз культ наживи. І він подається як норма. Але це не норма. Це псевдоеліта, псевдовлада, у псевдовлади – псевдоопозиція. Ну, не може бути у псевдовлади нормальної опозиції. Тому нам усім треба творити полюс добра. А полюс добра – це насамперед жертва. Жертва собою заради суспільного блага.

 

За кілька місяців до кризи 2008 року була заява тодішнього голови Нацбанку Стельмаха, що реальна вартість гривні – це 2–2,5 за долар, і гривня підніметься. І через три місяці після того вона впала з 5 до 8. Зараз Арбузов говорить майже те саме. Вони самі не розуміють, що відбувається, чи намагаються якось заспокоїти суспільства?

 

– Для нинішньої нашої влади головні категорії – "вигідно – невигідно". Якщо треба збрехати – брехатимуть. Для них це не брехня. Вони не розуміють, що неправду говорити не можна. Це люди поза добром і злом.

 

А хоч розуміють стан речей?

 

– Це вже торкається макроекономіки. Коли говорю з керівниками економічної чи монетарної політики, вони розповідають про те, що розвивати цю економіку не обов'язково. Мовляв, розв'яжемо проблему обслуговування своїх боргів за рахунок розпродажу українських активів – насамперед землі.

 

Вони не бояться того, що зараз брешуть, а потім – гривня впаде до 10–12, і буде колапс на певний час? Бодай це їх може стримувати?

 

– Ці люди мислять категоріями "тут, зараз, сьогодні", "куй железо пока горячо". Їм однаково, вони живуть сьогоднішнім днем.

 

Як можна оздоровити фінансовий сектор?

 

– Без політичних змін нічого не буде. ¬Потрібно приймати зовсім інші політично¬економічні рішення. Наша влада на них не спроможна. Тому передусім треба змінити владу.

Федеральна резервна система США зараз друкуватиме долари, Європейський центральний банк також відпускає курс.

 

Як вплине це на Україну? Що можна очікувати?

 

– Я не бачу тут прямої залежності. Опосеред¬кована є, але вона проявиться згодом. Це кроки в бік розкрутки світової інфляції. Кричить про це одна Німеччина. Вони пам'ятають 1923 рік, коли людина заходила в ресторан, платила, а поки виходила, вже доплачувала. Для України ці кроки є страшними у перспективі двох¬п'яти років. Бо до нас ітиме імпорт світової інфляції. У нас близько 50 відсотків ВВП – це експорт. Якщо ми не змінимо структуру економіки, світова інфляція розквітне в Україні. Урешті¬решт ми отримаємо повторення 1993 року – гіпер¬інфляцію, яку буде дуже важко пережити.

 

Як запобігти цим ризикам?

 

– Треба вирівнювати платіжний баланс, тому що інфляція в нас заходить через ¬імпорт. Зміцнювати гривню як єдиний платіжний засіб на території України. Позбу¬тися залежності від долара. Але це – політичне питання. Нам потрібна влада, якій довірятимуть. Тоді довірятимуть і гривні.

 

Що зараз робити українцям?

 

– Люди не вірять. Гривня гаряча ¬з'явилася – людина тікає в долар. Сподівається, що ¬долар врятує її. Але врятує тільки на пару місяців. Що буде через рік із доларом? Долар теж під впливом інфляції. І євро так само. Зараз панікувати не треба. Під час паніки приймати рішення не варто, бо тільки програєш. ¬Намагатися заробити на цьому – годі й думати. Бо треба зберегти те, що є. Якщо є гривні, переводьте їх у речі, що будуть потрібні, – на селі можете купити трактор чи коня. У місті – нерухомість, наприклад. Це те, що може послужити. Але ¬після кризи ціни на житло ще впадуть. ¬Краще не тримати в доларах, а зайти в золото. Те, що золото ¬через рік коштуватиме понад 2 тисячі доларів за унцію, – це 100 відсотків. ¬Повернетеся назад у валюту чи у гривню і зможете купити кращу квартиру. Протягом півроку¬року ми будемо свідками цього. ¬Понабудовували нерухомості масу, але гроші є у дуже невеликої частини людей. Зрозуміло, що попит ¬падатиме, і ціни на квартири – також. Отож, ¬головне – не гарячкувати.

 

Журнал "Країна" №144 за 25.10.2012

https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_mi-pobuduvali-tyurmu-z-ukrajini-i-priznachili-naglyadachem-lyudinu-z-kriminalnim/462585

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мій Facebook

Книги О.Сугоняка


Останні новини