Олександр Сугоняко

Олександр СУГОНЯКО: Найбільше нам не вистачає довіри. Потрібно творити простір правди

Олександр СУГОНЯКО: Найбільше нам не вистачає довіри. Потрібно творити простір правди Чому світові рейтингові компанії так низько оцінюють надійність українських банків? Як зробити їх більш надійними і вірогідними? Що можна зробити для того, аби українцям стало доступним іпотечне кредитування? Як стабілізувати світову валютну систему? Про це в розмові з президентом Асоціації українських банків Олександром СУГОНЯКО

- Олександре Анатолійовичу, сьогодні провідні країни світу шукають виходу з кризи, зокрема й шляхом знецінення власних грошей. Друкарські верстати вмикають і Сполучені Штати і Євросоюз. Як стабілізувати світову валютну систему? Поверненням до золотого стандарту?

- Важко сказати. Адже немає сьогодні у світі жодної валюти, якій довіряють. В умовах кризи перевиробництва світові валюти втратили довіру і перспективу. Якщо запровадити прив'язку валюти до золота, то може відбутися досить таки різка девальвація, тобто знецінення різних валют. Для стабілізації міжнародної торгівлі і валютних відносин потрібно щось таке, чому довіряли б усі і при тому щоб було добре всім, а так тепер не може бути.

- Говорять про інший шлях: жорстке обмеження емісії. Тобто про добровільне зобов'язання ключових країн не випускати грошей більше якогось визначеного об'єму.

- Ну уявіть собі, наприклад США, які мають величезний дефіцит і по поточному рахунку, і дефіцит бюджету, і перекривають його за рахунок емісії. Вони усім винні, але у всіх по цілому світу їхні цінні папери, які на очах тануть і нічого не вартують. Як це рятувати? І хто буде контролювати Сполучені Штати по емісії, чи Євросоюз по емісії, чи навіть Україну? Навряд, чи можливо це проконтролювати. Тобто може бути домовленість, але чи буде вона виконуватися? Особливо, коли виникає проблема, що існують такі великі дефіцити бюджетів і потрібні кошти для здійснення соціальних платежів... Жорстке обмеження витрат провокує обмеження доходів і стагнацію економіки. Таке от замкнуте коло.

- Повернімося до України. Закордонні рейтингові кампанії, зокрема експерти групи MPP Consulting у рейтингу найбільш ризикованих інвестицій в Україні у „топову" п'ятірку включили банківську сферу. А в глобальному рейтингу конкурентоспроможності, проведеному Світовим економічним форумом, за показником «надійність банківської системи» Україна посіла останнє місце. Які причини ризикованості банківського бізнесу в Україні і чим такі оцінки загрожують нашій економіці?

- Головна причина, чому так низько за рейтингами оцінюють нашу банківську систему, полягає в тому, що крім звичайних кредитних ризиків, яких набралися і банки інших країн Європи та Сполучених Штатів, пов'язаних з іпотечними і іншими цінними паперами (останніх у нас практично не було в активах), в активах українських банків з іноземним капіталом було дуже багато валютних кредитів. І банкам здавалося, що вони дадуть валютні кредити клієнту, на клієнта перекладуть валютні ризики у випадку знецінення української валюти, ну й він потім буде їм винний.

Але вони забули про те, що неповернення вчасно і в повному обсязі боргів позичальників різко погіршує стан цього банку. Він стає неплатоспроможним, він стає декапіталізованим. Найбільше валютних ризиків накопичили іноземні банки. В першу чергу - банки із західним капіталом, які найбільше давали валютних кредитів. Це величезна сума. Щонайменше 25-30 процентів з них - погані кредити. А це якраз критична межа, при якій банківська система знаходиться в ось такому дуже складному, фактично кризовому стані.

- Отже західним інвесторам справді зараз є сенс забирати гроші і виходити з українського ринку?

- У них криза стратегії. Західні банки сюди приходили для того, щоб кредитувати імпорт, щоб ми позичали у них гроші і купували імпортні товари. Але ми, купуючи їх, знищували своє виробництво. І деіндустріалізація, яка активно йшла в останні п'ять років, є наслідком того, що наші товари не витримували конкуренції.

- Але, з іншого боку, коли в Україні ще не було банків із закордонним капіталом, то існувала проблема з кредитами, бракувало ресурсів. Це гальмувало споживчий попит і розвиток вітчизняної економіки загалом.

- Не можу погодитися з цим, бо починаючи з 2000 року й до 2004-го банківська система добре розвивалася і ми кредитували господарства (населення банки не кредитували і правильно робили). При цьому, західного капіталу в банківській системі тоді було менше 10 відсотків.

Кредитувати населення, при чому у валюті, банки почали з 2005 року. І накредитували на свою голову і як виявилося на біду позичальника. Адже є дуже проста річ: якщо ти сьогодні живеш краще, ніж працюєш (тобто в борг), то прийде час, коли ти будеш жити набагато гірше, ніж працюєш. Тому має бути міра у споживанні і міра в кредитуванні. Міра. Як у споживанні горілки.

- І все ж, що можна зробити для того, аби населенню стало доступним іпотечне кредитування? Хоча б на таких умовах, які мають поляки, де кількість кредитів на житло останнім часом істотно зростає? До речі, Асоціація українських банків категорично проти надання валютних кредитів фізичним особам. А якраз такі кредити, зокрема у швейцарських франках, є вигідними для кредитування житла через їхній низький відсоток. Як відомо, труднощі з іпотечним кредитуванням гальмують вихід з кризи будівельної галузі, що в свою чергу стримує підйом ряду інших секторів економіки.

- У Польщі влада думала про своїх людей. Там частка кредитів у валюті в кредитних портфелях була не більшою 20-25 відсотків. У нас же в деяких банках їх було до 80 відсотків. Крім того девальвація з лютого в порівнянні з нашим обвалом гривні була мінімальною.

Щодо запитання по іпотеці, то давайте порахуємо. Кредит на квартиру - мінімум 50 тис. доларів, помножити на 8 - це 400 тис. гривень. Але ще помножте на півтора, враховуючи всякі ризики, то ви реально заплатите мінімум 600 тисяч. І додайте відсотки. Запитання: хто може претендувати на те, щоб узяти і спробувати виплатити таку суму? У вас має бути хоча б 10 тис. гривень доходу в місяць. Ну ось, уявімо, що ви отримуєте 10 тис. грн., і 5 тис. грн. можете щомісяця сплачувати кредит. Це десять років такої виплати. Отже, мінімум десять років при такій зарплаті дає можливість виплатити кредит на однокімнатну квартиру.

- Який вихід Ви бачите? Чекати падіння цін на нерухомість?

- Вихід простий, оживити ринок, оживити українське виробництво. Іншого немає. Люди мають отримувати значно більшу зарплату. Україна має випускати свою продукцію, потрібно збільшити кількість робочих місць. Нам треба відновлювати заводи. Адже у нас криза недовиробництва. В той час, як у світі криза перевиробництва, то в нас - недовиробництва, і вийти з такої кризи набагато простіше. Ось що робити Німеччині, якщо їхню продукцію не будуть купувати? Потрібно платити зарплати і пенсії, а грошей нема, бо продажів немає. Бунт, кінець світу. А у нас? Нічого. Нам тільки треба набратися мужності і сказати: шановні G-20, ви вирішуйте свої проблеми, а ми будемо вирішувати свої. Продайте, будь ласка, нам верстати, якщо бажаєте. Ми хочемо виробляти, але у нас, на ось таких умовах. Ми маємо пропонувати їм взаємовигідні умови.

Люди вже починають це розуміти. Бюджет можемо наповнити? Можемо! Пенсії можемо платити? Можемо! Але за умови, якщо влада буде діяти в інтересах більшості людей, а не в інтересах багатої меншості. А це буде тоді, коли люди будуть проявляти громадянську активність, захищати свої реальні інтереси спокійно і усвідомлено.

Те ж саме з виробництвом. Люди при владі не думали про те, що треба захищати власного виробника. Вони багато говорили, а по суті попідписували угоди про вступ у СОТ, які знищують цього виробника.

Щодо іпотеки, то тут однозначно нам потрібно думати над тим, щоб людина мала більшу зарплату. А для цього знову ж таки потрібно розвивати виробництво.

- Повертаючись до банків, ще таке запитання. Як відомо, нині проблемою багатьох українських банків є значна частка «поганих» активів. Як в наших умовах банки можуть убезпечитися від недобросовісних позичальників?

- Що стосується великої кількості «поганих» кредитів, то ми сьогодні пожинаємо плоди поганої роботи з ризиками, які ми накопичили під час кредитної експансії з 2005-го року. І сьогодні ми розраховуємося за нашу недалекоглядну політику в галузі ризик-менеджменту. Сьогодні банки вже так не ризикують.

- Банківська система України, в порівнянні з іншими країнами чи не найбільше постраждала від фінансової кризи. Однією з причин цього називають брак прозорості у банківському секторі і брак незалежного банківського аудиту. Як зробити українські банки більш надійними і вірогідними?

- Справді в нас немає належних національних рейтингових компаній, та й на їх послуги попиту теж немає. Навіть Національний банк заявляє, що йому важко оцінити реальний стан того чи іншого банку, буває недостовірна інформація і т.д. Це має місце, особливо в умовах кризи. І от в цей час, коли кілька десятків банків вже збанкрутувало, коли ми знаємо, що ще кілька десятків банків ніби живі, але вони приносять збитки, тобто їх слід ліквідувати, у цій ситуації держава мала би провести справжній аудит, розібратися, де живі установи, а де неживі, які з них слід ліквідувати. Але вибачте мені, а хто судді і як це можна зробити? Довіри до влади катма.

Оскільки влада в нас розпорошена на корпорації, і тут є „свої" підприємства, „чужі" підприємства, банки „свої", банки „чужі", то відомо, що вона буде робити - буде захищати „своїх" і створювати проблеми „чужим". В нас існує проблема довіри. Найбільше нам не вистачає не грошей, а довіри. Ми не віримо владі, ми не віримо банкам, не віримо один одному.

- Не віримо гривні...

- Так, ми більше віримо чужим валютам. Думаємо, що вони надійніші, хоча інфляція долара за останній час дуже значна. А чому не довіряємо один одному? Це не лише питання до Президента, НБУ чи інших інституцій. Той торгує фальсифікатом, той додає хімію в продукти харчування... Ми стали країною універсальної брехні, то звідки ж довіра? Потрібно творити простір правди.

Якщо ми не сприймаємо цю владу і кажемо собі - ми не такі, то це означає, що я маю перестати брехати, перестати красти. А потім ми повіримо один одному і будемо розширювати цей простір правди. У цьому просторі вже можна буде щось робити.

- Шість років тому була надія, що такий простір правди буде створено, але не склалося. Тим часом, недовіра до українських банків заохочує багатих українців тримати свої заощадження у банках за кордоном. Як це впливає на економіку?

- Гроші - це кров економіки. Коли з тіла забирають кров, або вливають іншу, то що буде з цим тілом? Якщо кровоносна судинна система не належить цьому тілу, а імплантована і управляється ззовні, то що буде з цим тілом? Оце в нас зробили з економікою. Мета банківської системи, як і кровоносної системи - постачати кров у всі клітини тіла. А якщо половина банківської системи не постачає крові взагалі, а постачає її в чужу економіку, а тут формує борг, то що буде з цим тілом? Тіло буде хворіти, врешті решт вмирати, що ми й спостерігаємо.

Ми виявились інтелектуально неспроможними зрозуміти, що банківська система - це критична інфраструктура. Не можна віддавати кровоносну систему, щоб нею управляли чужі. Так само як і інформаційну - нервову систему, і інші суспільні інфраструктури. Але ж ми все повіддавали під контроль чужим, що свідчить про нашу інтелектуальну інфантильність. Ми програли інтелектуальну війну.

Розмовляв Богдан ОЛЕКСЮК

Мій Facebook

Книги О.Сугоняка


Останні новини