На прохання редакції журналу «Бізнес», до його ювілейного двохтисячного номера, заслужений економіст України Олександр Сугоняко надав оптимістичний опис українського майбутнього та бачення можливих шляхів виведення національної економіки з кризи.

Колись римський імператор Марк Аврелій розпродав все своє майно, бо не було в бюджеті коштів, щоб відбити варварів. Продав навіть улюблену туніку дружини, яка його за це кляла до кінця життя. І він таки відбив варварів і повернув потім ці кошти. А уявляєте собі, щоб наші колишні й нинішній президент пожертвували своїм майном для вирішення проблем із нашим платіжним балансом?

Перший релігійний досвід я отримав в сім’ї завдяки прабабці Ганні та бабці Уліті. Запам’яталися їх вранішня та вечірня молитви перед іконами. Як світла радість, з дитинства залишилося в пам’яті святкування Пасхи: свіжовибілена хата, святково одягнуті батьки, святковий стіл. Чекаємо радісних і чомусь не втомлених (!) бабусь з Всенощної.

Ми набралися кредитів закордоном, банки, корпорації наші і держава пізніше вже набрала – всі ми закредитовані. Потім закредитували людей – всі ми у боргах: від звичайної людини, підприємства до бюджету

Українці живуть чи не найгірше від усіх у Європі. Чим же вони в рази гірші за поляків, литовців, чехів, угорців, чи німців?

Національне господарство України, після отримання країною незалежності, успадкувало з радянської економіки фундаментальні диспропорції і протиріччя.

Полюсом горя і згуби для України є діюча владна система, яка продукує людське лихо. Її радянська форма мала своїм завданням довести український народ до безпам'яті і тримати його підкореним чужій волі. Її інструментарій включав також терор і геноцид. Між підданими й очільниками системи – ієрархічний мур, ще й з ровом, заповненим страховищами.

Владні інституції є суспільним інструментом досягнення суспільної ж мети. Якщо вона не прояснена, не усвідомлена провідною, творчою верствою суспільства, то влада і суспільство не отримують від неї належного цілеспрямування, відсутність якого збиває моральні орієнтири. Чиновництво, не знаючи, що робити, починає працювати не для народу, а на себе і, як наслідок - на руїну держави.

Проявлені духовні орієнтири України задають спрямування господарюванню в країні, спонукають обмежуватися необхідним в матеріальному житті, морально ставитися до довкілля, як Божого творіння, і відкидати зиск, як призначення господарської діяльності. Ці спонуки існують стільки, скільки існує людство, проте далеко не завжди люди ними керувалися у своєму повсякденному житті. Проте в наш час до цих постійних імпульсів Неба додаються спонукання людського розуму, якщо він чесно досліджує світові економічні та екологічні процеси і …стогін Землі.